Бібліотека Перця 2018 №04
Нема життя
3
15 липня 1937 року в катівні столичної
Лук'янівської в'язниці за вироком виїзної
сесії Військової колегії Верховного Суду
СРСР від 14 липня того ж року "контрре-
волюціонера, терориста" Василя Губенка-
Чечвянського було розстріляно.
...У протоколі закритого судового за-
сідання було записано: "Винним себе не
визнав, від останнього слова відмовився".
Та за цим скупим лиховісним канцелярським рядком, що
увінчувала безкомпромісна крапка, наче зримо поставав сам...
Василь. Із його неординарним характером- вдачею — нескоре-
ним, мужнім, неподоланним... Та непохитною вірою у всеоб'-
ємну правоту — що колись, крізь морок суцільної брехні та
мракобісся, до поколінь прийдешніх таки долине світло живо-
цілющої Правди...
Таким твердим та непохитним у власних принципах знали Ва-
силя Чечвянського за життя його рідні, близькі та друзі...
Якщо послуговуватись революційно- більшовицькою термі-
нологією, то народився майбутній "ворог народу" 12 березня
1888 року на хуторі Чечва, що на Слобожанщині, в родині
відставного вояка царської армії Михайла Кіндратовича Губен-
ка та його подружини Параски Балаш, простої селянки із В'язо-
вого.
У багатодітній родині із сімнадцяти дітей Василь був "перва-
ком", як образно жартував молодший за нього на рік брат Пав-
ло (майбутній легендарний Остап Вишня). Від меншого ж бра-
та, що дуже полюбляв вигадувати всілякі прізвища, перейняв і
собі цю грайливу затію.
Тож і не дивина, що різноманітні псевдоніми — В. Ч., Вас. Ч.,
Василь Грунський, Василь Чечвянський, Чечвянський- Колюмб,
— якими згодом підписував свої веселі твори недавній випуск-
ник Київської військово- фельдшерської школи і практикуючий
після неї по госпіталях медбрат Василь Губенко, тільки так за-
рясніли на шпальтах армійських газет.
СМІХ,
ЩО КУЛІ НЕ БЕРУТЬ...
Подобається "Перець"?
Не полишав свого гострого іронічного пера Василь Чеч-
вянський і в роки Першої світової війни. Та й пізніше, коли після
пролетарської революції, вже в роки громадянської війни, слу-
жив на керівних посадах у Першій кінній...
Та найповніше розкрилився його талант гумориста- сатирика
у журналі "Червоний Перець", де вони разом із молодшим
братом Остапом Вишнею, який на той час очолював цей до-
шкульний часопис, заповзялися щиро і завзято боротися за
"людину нової формації".
Проте "сміятися над уже радянськими дурнями та вже їхніми
пороками", як любив частенько повторювати Остап Вишня,
обом братам судилося недовго.
Першим, як і належить за бюрократичним "табелем про ран-
ги", під нещадну гільйотину "дурнів" у 1933 році потрапив го-
ловний редактор журналу О. Вишня, а згодом до "холодних
голів, гарячих сердець та чистих рук" чекістів долучився і сам
відповідальний секретар редакції. Хоча добре змащений кро-
в'ю механізм репресивної машини "найгуманнішої в світі дер-
жави" Василь Чечвянський спізнав ще задовго до календарної
дати свого арешту.
Як рідного брата "ворога народу" письменника- гострослова
було позбавлено будь- якої можливості знайти роботу і хоч
якось прогодувати сім'ю...
Три довгих роки на волі видавались йому цілими десятиліття-
ми. Це були роки суцільних поневірянь, душевних мук, безнадії
та, головне, творчого бездіяння...
Веселе слово буквально клекотало у плодовитому літерато-
рові. Тільки вдуматись: із 1928- го по 1934 рік Василем Чеч-
вянським було написано і видано 16 збірок сатири і гумору.
Скромною частинкою тих творів- усмішок ми ділимось сьо-
годні і з нашими читачами. І тим самим ще раз увічнюємо па-
м'ять неповторного гумориста, нашого старшого побратима-
перчанина, що назавжди залишився в історії розстріляного Ук-
раїнського Відродження як людина- свято, людина іскристого
сміхотворного таланту. Чиє сміливе і дошкульне Слово не
втрачає своєї сили і донині. Переконайтесь!
Юрій ІЩЕНКО.
4
Copyright © 1922-2022 "Перець"