
і пройтися коридорами установи,— гнівно заявила голова
профкому.— Хіба можна працювати в таких умовах! Сором
та й годі!
Іван Данилович глянув на мене з люттю. Я аж зіщулився.
— Зачерствів зовсім наш начальник,— з викликом
оголосив молодіжний лідер.— Йому наплювати на потреби
молодих. Умов не створюють. Житла не обіцяють. Одне слово,
ганьба!
Від осатанілого погляду Івана Даниловича я був у відчаї.
— І взагалі, я вважаю, що Іван Данилович гальмує
роботу нашого управління,— вигукнув заступник головного
інженера.— Він обюрократився, втратив зв’язок з народом.
7