
КОДОВА НАЗВА АРЕСА
— Дозвольте, пане Арес?
— Прошу, мила богиня!
У шоломі, з щитом і списом перед знаним воякою Аресом
постала грізна Афіна. Вона щойно, брязкаючи зброєю,
випурхнула з буйнодумної голови всевладного володаря
Олімпу — бога Зевса. До фортеці Ареса її привели глобальні
турботи і клопоти.
— Дозвольте відрекомендуватися: я — породження дале-
коглядних замірів пана Зевса,— повідомила сувора боги-
ня. — Моє друге ім’я — Війна.
— Приємно чути! — цілком щиро озвався сановитий
зброєносець і приязно загримотів металевою спідницею.
— Я визріла у голові батька богів разом з напрочуд
миролюбним проектом.
— У загальних рисах мене поінформовано,— лагідно
мовив Арес. — У мене щойно побував шеф олімпійської
безпеки невловимий пан Гермес...
Проте невблаганна Афіна неухильно провадила своєї:
— Між державами-полісами буяють запеклі чвари і кри-
ваві непорозуміння...
— Неподобство! — удав занепокоєність вояк.
— Не вщухають прикордонні бійки й локальні різанини...
— А так,— лицемірно зітхнув Арес і повчально додав: —
Різанина — надто жорстоке видовисько. Несмак! Особливо,
коли Смерть втілюється у Життя застарілою, воістину
варварською зброєю... Справжнє тобі дикунство!
— А ці недолугі покидьки — їхні так звані «герої»! — не
вгавала мила богиня. — До чого докотилися: піднімають руку
навіть на всесильних миролюбців! Мовляв, щоб не лізли до
їхніх хатніх справ...
— Гидко й згадувати! — засудливо похитав головою
Арес. — Ти до них — з місією взаєморозуміння в ім’я
спільного прогресу, а вони до тебе — з ганебною підозрою
5