
ЩАСЛИВА МИТЬ
Я вичитав, коли лежав у ліжку:
«Людина мусить за своє життя
Родити сина, написати книжку
І дерево зростити до пуття».
Родити сина...
Їх у мене двійко.
Десь в Барнаулі з матір’ю живуть.
Бешкетники Валерик і Матвійко.
Гай-гай! Вже заросла тернами путь...
Писати книжку...
В цьому я незграба.
От кляузи! отут я на коні.
За десять років стільки їх нашкрябав,
Що впору дати премію мені...
Лишилось третє...
Вже плекаю мрію
Про дерево, про ту щасливу мить...
7