
ДОБРИЙ ВЕЧІР, ЛЮДИ ДОБРІ!
Н
е дивуйтеся з форми привітання, якщо раптом роз-
криєте цю книжечку ранкової години чи полуденної
пори. Заковика в тім, що всі ці смішні твори — гуморески
і фейлетони, фрази й іронізми — взяті з газети. А газета
називається «Вечірній Київ». І вона, як відомо,— вечірній
гість у вашій домівці, якщо, звичайно, наші київські зв’яз-
ківці не доставлять її вам другодні вранці, що, на жаль,
ще трапляється.
Ми ж виходимо з того, що «Вечірку» одержують люди
вечорами. Розгортають сторінки, що пахнуть свіжою дру-
карською фарбою, і шукають... Так, так, і гумор теж. Бо
«Вечорниці» у газеті.— веселі, на те вони й вечорниці. Бо
чому й не посміятися на зло ворогам — з такої нагоди і
пореготати не гріх. Бо, зрештою, це в натурі нашого наро-
ду — сміятися і співати, співати і сміятися. Бо сміх лікує.
Бо сміху боїться навіть той, хто вже нічого не боїться.
Ось тому «Вечірній Київ»,— а йому цього року стукнуло
сімдесят — ще з пелюшок, образно кажучи, не байду-
жим. був до сміху. А одним з тих, хто пелюшки ці пеленав,
і прав, і сушив, був незабутній сміхотворець Остап Виш-
ня. Його фейлетони та гуморески досить частенько усміха-
лись зі шпальт «Вечірки» і лоскотали нерви читачам. І де-
котрим від того лоскоту не по собі ставало, і ладні вони
3