
кий, нині відомий своїми талановитими карикатурами не лише багато-
мільйонним читачам «Перця», але знаний він у всьому Радянському Союзі
і далеко за його межами.
Нині заслужений діяч мистецтв, лауреат премії імені Ярослава Галана,
він одразу після закінчення Київського художнього інституту в 1957 році
прийшов на роботу в «Перець», а згодом став його «головхудом», як ми
весело нарекли майстра в колективі журналу. У важкій ролі головного
художника він успішно працює і сьогодні.
Талант — дар дуже рідкісний, це, як мовиться, божий дар, і Валерій
Федорович не має найменших підстав ремствувати на свою долю. Бог, при
всій своїй архіскупості, не обійшов його своєю ласкою.
Валерій Зелінський неодноразово виставлявся на всесоюзних і світових
виставках карикатури, де його твори оцінювались високими балами
виставкомів і гарячим схваленням усіх любителів цього жанру.
В одній поемі класика радянської літератури Павла Григоровича Тичини
є такі рядки: «Хлюпни нам море свіжі лави, о, земле, велетнів роди». На
закінчення своєї короткої передмови до цієї книжки Валерія Федоровича
Зелінського, хочеться на весь голос гукнути, щоб оте тичинівське море, ота
його земля не обходили своєю увагою і художників-карикатуристів. Хай
хлюпають — родять нам майстрів з великої літери!
Федір МАКІВЧУК.
3