Бібліотека Перця 1985 №303
У пошуках братів по розуму (Пристрасті людські)
ПРИРОДА БЕРЕ СВОЄ!..
Дехто—і то люди, зважте, цілком серйозні! — твер-
дить, що гумористи просто так собі, ні сіло, ні впало, на
світі не беруться, що гумористом народитися треба. У
зв'язку з цим витикається одне питаннячко: чому ж то-
ді, народившись у 1932 році, Анатолій Шевченко тільки
тепер, року 1985, видає оце свою першу книжку гумору?!
На це були, звичайно, причини. Одразу ж по наро-
дженні Анатолій лише тому за гумор не засів, що поста-
вив собі за мету спершу до стільця, а потім і до стола
дорости, аби могти по-справжньому за це серйозне діло
3
Дружній шарж
Подобається "Перець"?
засісти. Бо писати «на коліні», як це дехто, бува, на
шкоду справі практикує,— такого за ним зроду не ве-
лося. Коли ж по двох роках почав уже пробувати само-
стійно на стілець видряпуватися, довелося в мандри ви-
рушати — із села Софіївки, що на Дніпропетровщині,
перемандрував разом із батьками до Кривого Рога. Тут
на руднику ім. Кірова успішно закінчив почату іще в
селі справу — виріс. А заодно й середню школу закін-
чив. По цьому з шкільної парти пересів на студент-
ську — вчився на філфаку Київського університету. А
далі — роки журналістської роботи, з яких десять остан-
ніх працює на посаді редактора відділу журналу «Ук-
раїнська мова і література в школі»; крім того виступав
у пресі як критик, в 1967 році видав книжку оповідань
і нарисів «Червоні коні», а там настала черга й інших
книжок, а там...
Одне слово, самі розумієте, що за усім цим просто
ніколи було серйозно за гумор засісти...
Але природа все-таки брала своє: час од часу друком
з'являлися його літературні фейлетони, аж поки нареш-
ті не дійшло й до гуморесок. Сам Анатолій Якович по-
яснює це так: «Від літературних фейлетонів легко пе-
рейшов на гуморески. Писав їх здебільшого тоді, коли
було скрутно — в такий спосіб знаходив душевну рівно-
вагу».
Значить, правду кажуть, що нема лиха без добра:
це ж виходить, що якби не оте «скрутно», то (аж страш-
но подумати!), будучи уродженим гумористом, у чім
ви й самі тепер можете переконатися, Анатолій Шевчен-
ко міг би за гуморески й не взятися?!.
Але, гадаємо, цього все-таки не сталося б — природа
все одно дала б про себе знати.
Хай же вона дає йому наснагу іще не для одної ве-
селої книжки!
Дм. МОЛЯКЕВИЧ.
Рейтинг книжки
Сатирики: Шевченко Анатолій
Художники: Заруба Костянтин Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"