Бібліотека Перця 1972 №159
Чоботи з милом
ХІБА ТЕПЕР КУЛЬТУРА?
Оце знову звернулись до мене КОМСОМОЛЬЦІ з
проханням:
— Дідусю Іване, Іване Гнатовичу, розкажіть нам
про колишню культуру. Зокрема, як молодь про-
водила своє дозвілля?
Я охоче погодився бо, признатись, це питання й
самого мене цікавить...
От, приміром, узяти наше село. Тут за царя Ми-
колки не витрачалося жодної копійки ні на газе-
ти, ні на журнали, ні на радіо, ні на книжки. Не
морочились і з телевізорами. Все це було безплат-
но і, головним чином, на вигоні, коли жінки вига-
няли худобу в череду. Там завжди були свіжі вра-
нішні вісті як міжнародного, так і внутрішнього ха-
рактеру. Про війну, хто що варив, почім на базарі
яйця, кури, масло, сметана, в кого відьма подоїла
корову, де обновилась ікона, в кого буде весілля,
хрестини тощо. Там можна було довідатись, коли
точно буде всесвітній потоп і кінець світу... Навіть
телевізор можна було побачити на вигоні — і ши-
5
Подобається "Перець"?
роко- і вузькоекранний. Це коли жінки посварять-
ся і вже не можуть допекти одна одній словами чи
дулями та, пригнувшись, показують всілякі непо-
добні види...
У свята, як і належить, люди займались худож-
ньою самодіяльністю. А репертуар був дуже сер-
йозний, не такий, як тепер у нашому клубі. Дивиш-
ся, крутять те кіно, аж у очах миготить, співають,
танцюють або вистави показують. Та й збирають-
ся тут усі поголовно — від найменшого до найстарі-
шого, аж незручно. А колись же була програма
строго розподілена: для чоловіків, жінок, стариків,
молоді й дітвори.
Так, наприклад, молодь веселилась на вулиці.
Дівчата лузали насіння й співали. Парубки — бо-
ролися, сипали дотепами, жартами, делікатно зачі-
пали дівчат. Дівчата ж, розчервонівшись, тільки
кидали застережні репліки: «А грім би тебе вбив,
чортяко! І не соромно отаке язиком плескати?!»
Або: «Куди ж лізеш, сатано?!»
Парубки закінчували свою програму пізньої ночі
і своїм «коронним» номером. Брали «автоквач» —
це вроді теперішньої авторучки... Заправляли його
добрячим дьогтем і ставили вибірково «автографи»
на воротях чи причілках хат непокірних красунь.
У чоловіків була своя незмінна програма. У свя-
та— з ранку і до пізньої ночі—різали в підкид-
ного або «хвільки». Грали так натхненно і з таким
спортивним завзяттям, що часто доходило до чу-
бів і до зубів... Тепер так не грають, розучились.
Цікавий репертуар був у жінок, хоч у ньому був
лише один номер — це полювання... Ото щонеділі,
щосвята збирались вони гуртками в когось під ха-
6
Рейтинг книжки
Сатирики: Кравченко Євген
Художники: Арутюнянц Анатолій
Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг
Copyright © 1922-2024 "Перець"