
У середу у нашого шефа були іменини. Думаю
собі, не вшануєш — хто його знає. Воно, началь-
ство, таке: спочатку промовчить, а при нагоді зга-
дає...
Ідучи в четвер на роботу, я твердо поклявся, що
і в рот сьогодні не візьму.
Надвечір до мене завітав начальник паливного
тресту. А для нашого комбінату паливо, як для
риби вода. Спробуй тут круто повернути...
У п’ятницю мені подзвонили з бухгалтерії:
— Товаришу Кнопочка, вам за цей квартал пре-
мія... Півтора окладу. Приїжджайте — одержите.
У бухгалтерії мене так щиро вітали, що я зронив
сльозу.
Які милі люди, ну як з ними не посидіти?!
У суботу вранці «швидка допомога» доставила
мене у лікарню. Приступ печінки. Тиждень проле-
жав. У рот і краплини не брав...
Сьогодні прийшов з роботи, а дружина одразу
за мораль... Ну хіба ж я винен, що в нас сьогодні
були перевибори місцевкому... А щоб я сам колись
випив — ніколи такого не бувало. Усе по службі.
8