
Товариш
вагався лише хвилинку.
і здався
(вдачу має м’яку)
— Ну, добре,— каже,— бери вже
плящинку
он ту... коньяку.
Що ж,
я взяв-таки. Без вагання.
І, як диктує хороший тон,
до коньячку
ще й узяв лимон...
Залишилась ціла
тараня.
(Не тумаки ж ми якісь останні,
щоб коньячок брати —
до тарані!)...
Розпрощалися з тим вікном...
Уже й веселіше стало обом:
не повезло у вікні, то й— ні! —
не тільки ж світу, що у вікні! —
є, слава богу, ще й «Гастроном»...
— От, — кажу, — склалось би все
щасливо,
якби-то «Львівське» було там ниво...
Та враз
товариш уперсь, як бик:
— Ні, я до «Ризького», — каже, —
звик...
Немає згоди у нашій спілці —
розійшлися на грунті смаків.
8