
Вже лев і не зна, що сказати патлатій.
Уже він не радий покупці проклятій...
Пішов якось лев на нічне полювання.
Додому приплентавсь уже на світанні.
Його зустрічає левиця щаслива —
Із дзеркалом, звісно, та тільки... де ж грива?
Наш лев аж злякався. Реве: — Що з тобою?
А горда левиця маха головою:
— Ця грива давно вже із мене знущалась!
У дзеркалі, бачиш, вона не вміщалась!
— Еге, — лев зубами сердито скрегоче, —
Це дзеркало з нас насміятися хоче!
Ні! Досить! У мене урвалось терпіння!..
Та — хап його в лапи!
Та — брязь об каміння!
Обурення я розумію левине,
Але, любі друзі, чи ж дзеркало винне?
9