![Бібліотека Перця 1965 №92](/res/img/1w.png)
тут чорти його принесли». Парубка цього він бачив
уперше, проте був переконаний, що той вмістилище
всіх вад і пороків.
Та коли парубок зняв шапку, Марко Захарович
аж застогнав. Така кучма густа і довга, що її треба
годину стригти. Коли б перукар поламав у тій тайзі
хоч зо два гребінці, може, полегшало б. А то ж ні.
Любовно погладив копицю, спитав:
— Помити?
У Марка Захаровича стиснулося серце. «Обмити
бензином та обсмалити. Чекай тепер, доки упорає-
ться. Я б раз-два і звільнив крісло».
Отченашенко уявив собі вузенький віночок волос-
ся, що залишився на його голові. Серце занило.
І тут обман! Утиск і нерівність!
Нило і боліло серце весь час, доки перукар стриг
парубка.
Дочекався нарешті своєї черги і спитав недбалим
тоном, чи радий перукар, що так мало роботи коло
його, Отченашенкової, лисини.
— Байдуже, — відповів перукар. — Один трапи-
ться з густим чубом, другий — з лисиною. З одним
возишся довше, з другим, як з вами, — раз-два...
Так на так і виходить...
«Ач, паразит, — подумав Отченашенко. — йому
так на так. А клієнтові трудящому? Той заплатив за
стрижку кучми. А я за що маю платити таку ж
суму?»
— А скажіть, — запитав Отченашенко, — у вас не
існує шкали оплати за ступенем волосатості, то пак
обволосіння голови?
Перукар вирячив очі і замотав головою, наче від-
ганяв дрімоту.
6