
місці наш буфет стоїть. Ну, а на кожній машині,
звичайно, бабів з кошиками, як сорок на тину.
Поки шофер у буфеті заправляється, моє завдан-
ня в контакт з бабами вступити. Це не важко, ба-
би ж народ язикатий, їх хлібом не годуй, а дай по-
балакати. Я тут швиденько блокнот з кишені — раз,
олівець — два і починаю це, як ви його називаєте,
інтерв’ю. Звідки, куди їдете, що продавали, що по-
чому, і так до вечора у мене вже ясна картина.
Яйця в Пилипківцях дорожчі на п’ятнадцять копійок,
зате капуста дешевша. Капуста дорожча в По-
чапинцях, її туди треба везти. А молоко в Ястру-
бівку на базар, а картоплю в Крижанівку, а смета-
ну в Ладижинці. Все, все до останньої копійки, всі
ціни, всі продукти, все в блокнотик нотую. А ввече-
рі — доповідну записку на ім’я голови товариша
Бухала. Ех, комерчеський талант був у чоловіка.
Правління, правда, йому заважало розвернутися, а
то б він великих ділов наробив.
А кадру свою товариш Бухало любив і цінував.
Ех, скільки штатних одиниць було в колгоспі! От
приятель мій, Гордій Лемішка, працював старшим
інспектором над сторожами. І заступника мав. Уве-
чері слідкували, щоб діди наші не куняли на сторо-
жі. Культурна робота була у Гордія. Сократили.
Пішов на поніженіє. Такому чоловікові, інспекторо-
ві колишньому, теперішній голова кайло дав у руки,
в шляхову бригаду послав працювати.
О-о, теперішній голова, то не чоловік, а звір лю-
тий. Не вміє кадру цінувати, всіх спустив на поні-
женіє. А раніше, при Бухалові, порядок був. Денис
Окраєць — інспектором по водовозних бочках пра-
цював. Охрім Слимак — ревізором по збору куря-
7