правда, з такими огріхами, що тому бувшому патла-
чеві довгенько доведеться змащувати голову рици-
ною, щоб скоріше відросли його космаки.
Так боротися з стилягами, звичайно, не рекомен-
дується. Але цей факт показує, яку огиду виклика-
ють у здорової радянської молоді стиляги — ці не-
роби, бовдури і вітрогони, цей паскудний гібрид
з доморощеної глупоти і закордонної пошлості.
Ми перевірили, так би мовити, особовий склад
одеських стиляг. Їх, на щастя, не так уже й багато.
Та вони не тонуть у масі, а плавають на поверхні,
як, до речі, плаває і те, що ніяк не можна назвати
золотом!
Свою улюблену Донбасівську вулицю вони пе-
рейменували в... Бродвей. Правий бік, по якому
стиляги не гуляють, вони презирливо називають
«Ганкінштрассе»... Ліву — де пасаж, кінотеатри і
кращі магазини — «Бобкінс-стріт». На цьому «стрі-
ті» і протирають вони свої товсті підошви з п’ятої
години вечора до дванадцятої ночі. Бродять вони
розслабленою, розхитаною, паралітичною ходою,
пускаючи клуби тютюнового диму в обличчя «не
стильних», або, по-їхньому, «демократичних» дівчат.
Це завсідники ресторанів. Ще недавно ресторан
при готелі «Красная» був збіговиськом цих патла-
тих потвор. І майже жоден вечір не обходився без
бійки.
Цікаво відзначити, що один польський журна-
ліст, який побував у Сполучених Штатах, пише: «Я
шукав в Америці прототипів наших стиляг. З жахом
стверджую — не зустрів ЖОДНОГО ДОВГОВОЛОСОГО.
Американські стиляги підстрижені «під їжака».
Я одержав практичне й матеріалістичне з'ясування
цього: довге волосся заважає під час бійок, бо про-
6