
ських стиляг? От вони справді стиляги. Хіба вони
бачать справжні моди? А у мене — смак!
Так, є смак, є шляпа, довгі піджаки і штани-ду-
дочки. Та немає основного — людини. Це порож-
неча, одягнена за останньою модою. Коротенькі
фатівські вусики і коротенький виробничий стаж —
всього два місяці за 22 роки!
— Чому вас звуть Тарзаном?
— Я в нетверезому стані скочив з третього по-
верху на дерево, поламав собі руки і перебив ніс.
Та це була тільки випадковість!
— А бійки в ресторанах — це теж випадковість?
— Я ж не винен, що в мене така чутлива нату-
ра, — говорить він. — Терпіти не можу нахабства.
Як побачу нахабу, так відразу б’ю його в морду. .
Ця «чутлива натура» ударила ножем моряка
і одержала три роки ув’язнення. На суді Едик
казав:
— Я жив паскудно... паразитично... пиячив... Я
ні до чого не пристосований у житті... Я хочу бути
людиною!
Через рік він вийшов з в’язниці. Але, як і ра-
ніше, не працював і не вчився.
Батько Михайло Ілліч Ройзберг, начальник по-
стачання та збуту на розробках черепашнику в Бул-
динці, подарував синові «для заспокоєння нервів»
автомашину «Москвич». Батькова зарплата —
1100 карбованців на місяць. Питаємо у відділі кад-
рів:
— За які кошти Ройзберг міг зробити синові та-
кий дорогий подарунок?
— А ви читали марку машини?
— Так... ЧТ 19-39.
— ЧТ — це не тільки «частный транспорт». Це
10