Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1972 №21 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1972 / № 21 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1972 №21 Сторінка 4. КОНОТОПСЬКА ВАРЕНИКІАДА Шановний Перче! Допоможи нам, конотопцям, навести порядок у громадському харчуванні. Не раз і не двічі про антисанітарний стан, бідність меню та інші недоліки у закладах міського комбінату писала скарга бінату, веде. Не реагують трудящих санепідемстанції, торгівлі та обласного тресту гро- мадського харчування. громадського харчування місцева преса, не одна осіла в архівах цього ком-але там ніхто і вухом не на сигнали працівники міської міського відділу П. Г. ПЕТРИКЕИ, персональний пенсіонер. Сумська область. Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО В Конотопі на вокзалі я зустрів дружка. Завжди спогади приємні мить ця виклика! Кажуть, після дощу гриби добре ростуть... Пам’ятаєш, проказали одночасно ми, що найбільше полюбляли, як були дітьми? Вареники у сметані, вареники непогані! НА ЗАРЯДКУ ПО ПОРЯДКУ СТРІЛЬБА З ЛУКА І, не гаючись ні хвильки, тільки п'яти блись! ми на вулицю на Клубну шпарко подались. Вареничну відшукавши, залітаєм ух! Аромати підозрілі забивають дух. Чутно там, коло буфету, вже «Шумить комиш...» Не варениками пахне перегаром лиш. А із кухні рій кусючих вилітає мух: забивають очі, ніздрі, в’ються коло вух! Я за двері, друг за мною п’ятами мелька... Опинились аж в їдальні біля ЗБК *). Треба ж, зрештою, щонебудь вкинути у рот! Тільки борщ на юшку схожий, юшка на компот Що-о-о? Не морочте Ви, либонь, із планети Марс! Вареників? Із сиром? нас. шановні, впали Ще, на ринку на Сінному є одне кафе. Зазирнули і носами покрутили: «Фе!» Ледь, було, не почманіли ми од чаду там, аж вареників, повірте, розхотілось нам! Не забудемо ніколи цур йому і пек! як зліпив нам вареника товариш Варнек! Василь ШУКАЙЛО. *) Завод залізобетонних конст рукцій. В. Ш. Та що ви кажете?! І на брусах, і на бор-цівському килимі справляєтеся? Та ще й з лука стріляєте? Ага, несміливо підтвердив атлетично складений молодик. Дуже радий познайомитися, підвівся з-за столу директор заводу трансформаторних підстанцій М. Є. Петраш. Уперше такого спортивного унікума бачу. То ви, голубе, може, й до чемпіонських лаврів доберетеся? Хоча б обласних? Та я не проти, скромно погодився молодик. Якщо ви, Миколо Євгеновичу, допоможете. Про що може бути мова! Як палкий прихильник усіх без винятку видів спорту я сорочку ладен із себе зняти і... Ви тільки скажіть, що потрібно. Спортивний зал, де я зміг би свою майстерність систематично і невтомно вдосконалювати. Сорочку будь ласка. Цієї ж миті, коли хочете, зніму й віддам. Що ж стосується спортзалу... Чого нема, того... розвів руками директор. На превеликий жаль. На заводі понад дві тисячі молоді і немає спортзалу? здивовано вигукнув спортивний унікум. Все якось не доходять руки. Але дійдуть! Спорудимо. Цілий спортивний комплекс. Як не цього, то наступного року. Ось тоді ласкаво прошу до нас! Приходьте…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"