Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1972 №07 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1972 / № 07 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1972 №07 Сторінка 3. Я завітав до ательє індпошиву одягу на одній з вулиць Харкова: Вибачте, мені треба пошити штани. Мене люб’язно запросили сісти. Прийшов якийсь чоловік. Повісив перед моїм носом ноти. Дав у руки балалайку: Середнім пальцем лівої руки тисніть на четвертий лад, а пальцями правої бийте по струнах. Я здивувався: Навіщо? Я грати не вмію. Якби вміли, то чого б до нас іти!.. Я попросив вибачення. На хвилину вибіг на вулицю. Прочитав на фасаді вивіску: «Ательє індпошиву одягу».,. Знову заходжу. Я прийшов до вас замовити штани, пояснив усіма засобами інтонації і жестикуляції. А може, вам зробити тазик? Або клітку для морської свинки? спитав лагідно чоловік. Мене вже почало дратувати: Слухайте! кажу. Що написано на вашій вивісці? «Ательє індпошиву...» При чому тут тазики і клітки?.. Розумієте, каже, ми навчилися у вас. На вашій вивісці написано: «Харківський міжобласний художньо-рекламний комбінат «Укрпобутреклама». А рекламою у вас і не пахне... Мабуть, кажу, ви мене з кимось плутаєте. Я не з рекламного комбінату, а з редакції. Тоді, зніяковів він, вибачте. Ми вас дійсно прийняли за працівника комбінату. І пожартували. Хотіли провчити. Бо вони замість рекламувати послуги служби побуту, хтозна-що рекламують... Мене зацікавило, що воно таке оте «хтозна-що», і я подався на комбінат. Себто шукати комбінат. Ондечки за рогом, показала якась жінка. «Те, що за рогом» виявилося не комбінатом, а його майстернею № 3. Майстрували у ній плакати з техніки безпеки. Майже для усіх галузей. Тільки не для побуту. А де ж побутову рекламу роблять? По Московському проспекту, 36. По Московському проспекту, 36, акуратно виписували на картоні: «Лабораторний прогноз гетерозисе допомагає селекціонерам підбирати батьківські форми для одержання високогетерозисних гібридів кукурудзи». Я зрозумів, що гібридизація побутової реклами і сільського господарства необхідна. Принаймні, для рекламного комбінату. І подався в майстерню, що по вул. Ломоно-сова, 101. Мій погляд приємно вразили діти всіх рас і народів, які, взявшись за руки, об-танцьовували земну кулю. Для дитячого садочка, пояснив художник, що домальовував малюкові вухо. Заспокоєний, що земна куля в надійних руках, я почимчикував у майстерню № 6. Умілі руки майстрів робили номерки для дверей, для гардеробів, кільця для карнизів, підфарники і стопсигнали для автомобілів. Тут, знаєте, мене вже потягнуло на дискусію: Не розумію, що спільного має оте все з побутовою рекламою? Е-е, посміхнувся хитрувато один майстер, тут, бачите, треба дивитися в корінь... Я чомусь подумав, що «корінь» це книга обліку кадрів. Тому й вирішив заглянути в неї. Дізнатися хоча б, які художні школи закінчували оті,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"