Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1975 №03 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1975 №03 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. Наші соціологи, мені здається, упіймали велику гаву. Не помітили, не розгледіли одного дуже цікавого явища, яке можна спостерігати в наші дні. Тому я змушений зайнятися чужою для мене справою і зафарбувати білу пляму. Припускаю навіть, що мені за цю розвідку можуть і не присудити ступеня кандидата наук. Нехай. Зроблю на громадських засадах. Соціологи, звичайно, познаходять усілякі виправдання: явище це, мовляв, не повсюдне, не набуло ще масового характеру, з’являються лише перші паростки. Правильно: не повсюдне. Але ж на Буковині вже спостерігається. Правильно: перші паростки. Але ж які цікаві, які перспективні! Про що, власне, йдеться? Як і ведеться в таких розвідках, почну здалеку. Останніми роками можна помітити постійне й послідовне переміщення частини сільського населення в міста. Соціологи та економісти швидко знайшли цьому пояснення: бурхливе зростання промисловості потребує все більше робочої сили, а водночас, завдяки механізації та автоматизації сільського господарства, там якраз і вивільняється певна частина людей. Отож і відбувається так звана міграція. Процес закономірний. Та, захопившись вивченням і роз'ясненням його, соціологи прогавили інший процес, який я, строго дотримуючись наукової термінології, назвав би процесом зворотної міграції. Перейдімо до конкретних досліджень. ...У селі Малий Кучерів Заставнівського району відкрили колгоспний зубопротезний кабінет. І це, зрозуміло, викликало загальне схвалення. Навіть загальну радість. Лікарем тут поставили колгоспника А. Я- Грумана. Жителя міста Чернівців... Як? запитає читач. Виходить, залишив Груман Чернівці, перебрався у село, вступив у колгосп? Уявіть собі, саме так Ну, майже так. Приблизно. Тобто Чернівців він, щоправда, не залишив, але в сільському зубопротезному кабінеті таки працює. І колгоспником став. Принаймні користується всіма пільгами колгоспника. І заробітну плату в колгоспі одержує. Що не заважає йому водночас рахуватися і в штаті районної лікарні. Так само рішенням загальних зборів колгоспу «Росія» Сокирнянського району прийняли у члени колгоспу споконвічного чернівчанина Н. С. Вутмана. І справді він вряди-годи приїжджав у село (бо щодня їздити за 150 кілометрів рядовому колгоспникові таки дорогувато) і лікував зуби. За що одержував зарплату. А щоб ніхто не сумнівався в тому, що він стопроцентний колгоспник, йому видавали ще й півтонни пшениці на рік, а також інші продукти харчування за зниженими цінами. Так би мовити, на трудодні А в зуболікарському кабінеті села Погорілівки Заставнівського району також працював житель із Чернівців І. Б. Остап. І він також користувався усіма пільгами трудівника сільського господарства, прикриваючись вивіскою колгоспного зуболікарського кабінету. Але це, звісно, виняток. Хоч у науці, як відомо, винятки для того й існують, щоб підтверджувати загальне правило. Звичайно, абсолютно ненауковою була б думка, буцім зворотна міграція охопила лише стоматологів. Бо статус колгоспника все більше приваблює міських жителів і інших спеціальностей. У тих же Чернівцях проживає спеціаліст не-визначеного фаху А. І. Александрович. Визначити його фах важко, бо загальна освіта Алексан-дровича неповна початкова. Але й він вирі- ЗВОРОТНА МІГРАЦІЯ шив стати членом колгоспу «Пам’ять Ілліча» Новоселицького району. А ставши ним, був одразу ж висунутий на посаду завідуючого масло-бійним цехом. І вже…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"