Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1977 №18 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1977 / № 18 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1977 №18 Сторінка 4. Мал. А. ВАСИЛЕНКА Радіоточки в селі не працюють, от жінки й бігають слухати «останні новини» тітки Палажки... Ш Отож малюють їх, анонімників, карикатуристи по газетах та журналах такими вже худющими та довгов’язими, такими злющими, що жовч ніби не тільки з жала-пера, а й з вуст капає. Подивлюся я, подивлюся на оті малюнки ні! Немає в наших Пуцьве-рінках отаких! Тільки хто ж оту капость в усі усюди на людей чесних пише? Чому ж ото комісії одна за одною до Пуць-верінків унадились? Не те, що нормально працювати, дихати не дають! Особливо голові колгоспу та секретареві парткому. Я візьми та й заступися за них на зборах. І що ви думаєте? Анонім і на мене діжку дьогтю вилив: написав, ніби, коли ото я ще корів доїла, то в молоко воду лила. Ось тому-то, мовляв, у мене й рекорди, ось тому-то мені й нагороди... Скільки я живу, ніщо отак не допікало, як оця неправда. Ну, думаю, постривай! Знайду ж я тебе, зміюко стожала! Будеш ти перед всією громадою одвіт за капості тримати! I почала я придивлятися, почала я приглядатися. Спочатку до худих... Карикатуристам повірила. Навіть рідного чоловіка, Митрофана свого, не пожаліла, і йому ручку-самописку та папір підсувала. Думала, клюне. Ні! Між худими жодної паскуди. Між нормальними теж. і взялася тоді я за пикатих, сюди, я й туди нема. Нащо завмаг ця та на всякі каверзи охочий, а й той мій іспит витримав. Вже хотіла кидати пошуки, як раптом... їду якось Полтавою, глядь: Мах-тей Сіроштан. Ну, отой, котрого за крадіжку концентратів із ферми витурили, отой, що лика, мов підрешітка. Ніби ось-ось репне. вже лас на дармового карбован- (Із циклу «У нас у Пуцьверінках») дивлюся значить, а він біля пош- тової скриньки. Конверти пхає. Запхав і до зупинки. Мов злодюга, на всі боки озирається. Так ось який він, анонімник! Ні тобі шиї довгої, ні очей булькатих, ні зла на пиці... Доки був біля скриньки острах на ній проглядався, а як відійшов подалі навіть посмішка на виду. «Ах ти ж, думаю, іродова душа! Людям капость робиш та ще й радієш?» Та мерщій до скриньки. Ви вірите, зопалу хотіла розтрощити її, щоб отой Махтеїв трунок вилучити, щоб ДАЛИ У конторі колгоспу ім. Фрунзе (село Петьково на Чернігівщині) бухгалтером по розрахунках працювала Онанченко В. Ф Петько Н. І. Зібралися якось подруги та й почали одна одній скаржитися на те, що кожного дня їм доводиться гроші нараховувати і видавати, та все людям, а не собі. Аж настрій псується. Минув деякий час після цієї розмови, І колгоспники помітили, що настрій у них значно поліпшився. У 1976 році замість Петько касиром стала працювати Ткаченко А. Г. І теж веселенька ходила. І теж, як і Онанченко та Петько, завжди при грошенятах. Про все це до…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"