Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1978 №01 Сторінка 2

(Гуморески, Телеграфне Агентство Перця)
Перець 1978 №01 Сторінка 2 - Гуморески, Телеграфне Агентство Перця. ЗІ 6Н а»сь»іі З СЛГР І ч і Правда те чи ні, тільки ж чув я, нібито останнім часом пробитися на прийом до генерального директора виробничого об’єднання «Перво-майськвугілля» Михайла Степановича Хомицького дуже важко. Подейкують, буцімто зачиняється Михайло Степанович у своєму кабінеті, подовгу про щось думає, і час від часу з того кабінету доноситься: Клята механізація... Та й собівартість... І хтось же їх повигадував?!. А, може, то й неправду кажуть, що до тов. Хомицького важко потрапити на прийом. Бо особисто я до нього потрапив. ЗУСТРІЧ ПЕРША Дізнавшись про мету мого візиту, Михайло Степанович одразу й зізнався: (ДІЙСНІ І УЯВНІ) Що ж, маємо такий гріх. З використанням устаткування у нас, справді, справи кепські. Та, на жаль, особисто я усього охопити й проконтролювати не встигаю. Оперативно стежу лише за крупним устаткуванням... Мені тут-таки хотілося запитати: «До якої ж категорії крупного чи дрібного устаткування, шановний Михайле Степановичу, відносите ви вугледобувний комплекс «Донбас» вартістю понад 360 тисяч карбованців, котрий у підпорядкованому вам шахтоуправлінні «Первомайське» не діє з початку 1977 року, за що шахтоуправлінню зроблено амортизаційних нарахувань на суму 72.443 карбованці?» Та, певне, Михайло Степанович не помітив мого бажання, бо продовжував свій монолог: Мене все ж більше турбує те, що за рівнем комплексної механізації вугледобування наше об’єднання йде на останньому місці. У нас він становить лише 19 процентів, тоді як по міністерству в цілому 53 проценти. над чим подумати. І я, чесно кажучи, думаю... Михайло Степанович зупинився і розвів руками, що означало: «От і все, що я міг сказати. На цьому можна і закінчити нашу бесіду». І ми попрощалися. На мене чекала ЗУСТРІЧ ДРУГА Що привело до нас? дуже привітно і навіть весело запитав мене головний інженер шахти імені Мен-жинського Анатолій Петрович Ше-болденко. На вугілля наше начебто ніхто не скаржиться. Як у вас на шахті з використанням устаткування? Використовуємо, як і всі... А бурові верстати? Це правда, що на шахті утворилися запаси бурових верстатів загальною вартістю понад п'ятдесят тисяч карбованців? М-да... Маємо такий гріх, уже дещо спохмурніло проказав Анатолій Петрович. Але що з ними робити? Не виправдали ці верстати наших сподівань... Цікаве, пояснення почув я і в приводу невикористання доріжки канатної балансовою вартістю понад 11 тисяч карбованців. Виявляється, цій доріжці, призначеній для транспортування в лаву необхідних матеріалів і обладнання, потрібні ідеально рівні виробки. А таких виробок у Донбасі, бачте, не існує. Навіщо ж було замовляти таке устаткування? Та сподівалися, що якось пристосуємо. А, взагалі, хіба це тільки в нас?.. ЩЕ РАЗ ПРО «СПЛЯЧИХ КРАСУНЬ» Товариш Шеболденко має рацію не тільки в них. Скажімо, перевіркою, здійсненою Первомай-ським міським комітетом народного контролю, величезну кількість недіючого устаткування й апаратури виявлено на шахті «Карбоніт» того ж таки виробничого об’єднання. Мал. С. ГЕРАСИМЧУКА КУРІННЮ БІЯІ ТРОСТЯНЕЦЬ СУМ-СЬКОІ області. (Кор. ТАП). Активно включилися у боротьбу з курінням продавці продовольчого магазину, який знаходиться біля автовокзалу. Вони хоча і продають у навантаження до ходових товарів куриво, але зовсім зіпсоване. «Тільки таким робом, пояснили продавці кореспондентові ТАП, ми зможемо назавжди викликати у покупців відразу до тютюну. Бо навіть запеклі курці не наважуються палити наше куриво». ВІЧНІ КОНСЕРВИ ВІННИЦЯ. (Кор. ТАП) Вінницьке виробниче об’єднання м'ясної промисловості налагодило випуск вічних консервів. «Технологія виробництва, поділився досвідом з кореспондентом ТАП представник заводу, нічим не відрізняється від звичайного консервування. Берете, наприклад, «Українську кров’янку». На етикетці, як і раніше, пишете: «Строй зберігання один рік», але дати випуску не ставите. Отже, купуючи подібні консерви, покупець завжди переконаний, що вони не зіпсовані». Все додому тягнеш? Та що ви! Це вже тесть просив. 2 На Комунарському металургійному заводі тривалий час лежить без діла імпортне обладнання для будівництва цеху дробу на суму понад вісім з половиною мільйонів карбованців. Цей же завод ще в 1969 році придбав двомашинний агрегат вартістю 104 тисячі карбованців, котрий виявився зайвим і який до цього часу заводчани не спроможуться реалізувати. Три роки чекають монтажу три імпортні технологічні машино-лінії по виробництву склянок на Попас-нянському склозаводі. А вартість цих ліній не велика, не мала два мільйони двісті тисяч карбованців. Називати підприємства, де з легкої руки недбалих господарів дорогоцінне (у прямому значенні слова!) устаткування перетворюється на «сплячих красунь»,…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"