Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1980 №04 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1980 / № 04 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1980 №04 Сторінка 3. Розказують, що один керівний товариш зібрався якось до знайомих на іменини. Купив торт, пляшку шампанського, одягнув вихідний костюм, модельні черевики та й пішов. А йти йому довелося через вулицю Леніна, що у селі Солоному Вільнянсь-кого району на Запоріжжі. Якраз отам, не доходячи метрів триста до контори птахофабрики, з ним і трапилася та рахуба, про яку ми оце хочемо вам розповісти. Кажуть, що цей чоловік а це був не хто інший, як начальник пересувної' механізованої колони № 313 тресту «Запоріжжясільбуд» Олександр Мартинович Жигалов, переходячи через хиткий дерев'яний місточок, ущент розбитий тракторами, втратив рівновагу і викупався в густому та липкому багні. Що лишилося від його вихідного костюма, модельних черевиків і святкового настрою можна собі уявити. У такій ситуації, самі розумієте, можна тільки поспівчувати людині. Та, як не дивно, жоден із жителів цього села навіть бровою не повів. Навпаки, кожен, хто чув цю новину, починав реготати до сліз. Які безсердечні люди, скажете ви. Чуже горе їм смішки. А тепер давайте розберемося, хто ж безсердечний. Як було вже мовлено, Олександр Мартинович Жигалов очолював пересувну механізовану колону, яка споруджує у вищезгаданому селі нову птахофабрику. За планом, ця будова мала бути в основному закінчена ще в кінці минулого року, та фактично вона в останні минулорічні місяці тільки почала по-справжньому розгортатися. Хто тут винен важко сказати. Замовники говорять, що підрядники, ті кивають на субпідрядників, ті на постачальників і так далі. Словом, паперова баталія йде, а діло стоїть. І, як завжди буває у таких випадках, на місці будови і побіля неї копаються і перекопуються траншеї, туди закладаються труби і кабелі а потім усе це кидається напризволяще і місяцями стоїть без руху. Якщо ж громадськість починає цікавитися: доки ж, мовляв, це триватиме? їй солідним баритоном пояснюють: Ви що, не бачите? Тут важлива будова йде, а ви про якісь канави говорите... Ось закінчимо комплекс тоді й про благоустрій подбаємо. І хоч строки закінчення досить туманні товариші з солідними баритонами вважають свою совість чистою, як їхні вихідні костюми. Бо, відверто кажучи, ота історія з О. М. Жигаловим то чиста вигадка. По-перше, контора цієї мехколони, а отже, й квартира Олександра Мартиновича, знаходиться не в Солоному і навіть не у Вільнян-ську, а в Запоріжжі. По-друге, віднедавна він взагалі очолює не мехколону, а вже трест, а керувати колоною, навпаки, послали колишнього керуючого трестом Антона Григоровича Куриленка. Що з того переміщення вийде час покаже. Товаришам з Міністерства сільського будівництва УРСР видніше. Вони зі станом справ добре ознайомлені, самі не раз і не два наїжджали на ту злощасну будову. Отой підступний рівчак з поламаним містком, правда, благополучно обминали. А жаль. Дуже шкодуємо також, що ніхто з керівників водопровідно-каналізаційного господарства у м. Перво-майську на Миколаївщині ще не звалився у ту канаву, яку ця організація прокопала ще влітку вздовж вулиці XIII партз'їзду, а не засипала й досі. Та як ви можете отаке нам бажати? чую голоси розгніваних товаришів. Та ми ж для людей стараємося! Для їхнього блага* А вони. бач, невдячні, ще й скарги строчать! І строчитимуть. Бо навіть заради обіцяного майбутнього блага не бажають терпіти сьогоднішнього на-плювательського ставлення до себе.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"