Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1980 №04 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1980 №04 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. «Передбачається землетрус, писалося в листі до редакції. На Чернігівщині. Епіцентр у селі Шептаки Новгород-Сі-верського району». Виїхав. Село Шептаки чималеньке. Центральна садиба колгоспу імені Мічуріна. Ознак паніки ніби й не відчувається. Люди спокійно працюють. Будинків ніхто не підпирає. Наметів не розпинає. Підійшов до колгоспної контори. Неподалік і приміщення сільського клубу. Зразки найчистішого стилю архітектури «на курячих ніжках». Здається, чверть бала за шкалою Ріктера, і з цих адміністративних та культурних приміщень зостанеться дві купки руїн. Мабуть, правління колгоспу, очолюване Г. І. Григою, не хоче будувати нового адміністративного корпусу і нового «лубу, поки цих не порозтрушувало... Школу вже ніби й розтрусило. По кількох стареньких приміщеннях, правда. Можна було б уже й нову будувати. Та, очевидно, нема поправки на сейсмічні умови. Мабуть, тому й дитячого садочка не споруджують. Діти наші квіти. Для них аби-як будувати не можна... Не розумію тільки одного. Чому магазин не зміцнюють чимось? Невже хочуть, щоб і його знищило? А це ж, можна сказати, архітектурна пам'ятка. Ще коли по ЩОСЬ ВІДЧУВАЮТЬ.. річці Рома ходили вітрильники, тут була пристань. Чи то до Петра, чи то після Петра. Чи, може, дійсно, ніякого землетрусу не передбачається. Але зустрівся з автором листа. Питаю: То які ж ознаки землетрусу? Чи вже пробувало трусити? А чи з-під землі всяка кузька вилазить і світ заочі тікає? Кузька не тікає. А ось колгоспне керівни цтво запасні позиції готує. Секретар парткому колгоспу Василь Іванович Тимошенко, корінний житель Шелтаків, у Новгород-Сіверський перебрався. До колгоспу тільки наїжджає. Головний агроном Віра Максимівна В'язовик хату у райцентрі закінчує... Щось вони відчувають, коли із села тікають... «Щось відчувають»... Мабуть, що таки відчувають. Бо не так просто керівникові господарства, який має бути постійно межи людьми, ледь смеркне, тих людей кидати. І колгоспною машиною додому мчати. А уявляєте, як на ті вояжі дивляться молоді спеціалісти? Оті, що прийшли тільки-но до колгоспу? І не мають ще, як кажуть, ні кола, ні двора. І ніхто про це не турбується, щоб вони його мали. А молодь колгоспна як косує, коли партійний секретар її переконує, що треба не гастролювати, а землі-го-дувальниці…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"