Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1982 №05 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1982 / № 05 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1982 №05 Сторінка 3. Міста в наш час мають неухильну тенденцію до зростання і розширення своєї території, і питання про те, як потрапити з одного кінця міста в інший, набуває все більшої актуальності. Перше, що спадає на думку, це користуватися міським транспортом. Але трамвай (зокрема, львівський) штука надто ненадійна. Вони тут, говорячи офіційною мовою, «вибиваються з графіка» набагато частіше, ніж на це розраховує навіть останній песиміст. Можна щоправда, скористатись автобусом чи тролейбусом. Але спробуєш в години «пік» і відчуєш, як лікоть сусіда впирається тобі в живіт, відверто прагнучи досягти твого ж хребетного стовпа. Попросиш зменшити тиск, а у відповідь інколи: «Подумаєш, який пан! Коли тобі тут незручно, то треба їздити в таксі». Але ж таксі треба ще спіймати. Про те, як це нелегко буває, вже не раз писалось. Залишається одне: поступити на курси водіїв і записатися в чергу на власну автомашину. Поки черга надійде, якраз і курси закінчиш (дехто твердить, що за цей час можна закінчити не тільки курси, а ще й автодорожний технікум, а потім відповідний інститут). Однак ми все-таки вже, було, вирішили зупинитися на останньому варіанті. Але... А що, раптом подумали, коли ми на власних автомашинах знічев'я зіткнемося один з одним і взаємно подряпаємо кузови? Або зненацька забарахлить мотор чи якийсь там інший карданний вал? Хто відремонтує? Та пусте. Бо ремонтувати нині є де і є кому. Узяти хоч би район Дрогобича. Є тут станція технічного обслуговування в Трускавці з дільницею в Дрогобичі, є побуткомбінатівські цехи ремонту автомашин у тому ж Трускавці, а ще й у Бориславі і селищі Медениці. Але на Трускавець ій станції техобслуговування надають надто вже обмежену кількість послуг, запчастини переважно пропонують діставати самому замовникові. А це, як той казав, не сприяє. Отож, автолюбителі, обираючи менше зло, звертаються до згаданих цехів Дрогобицького по-буткомбінату. Звертаються, а відтак починають задумуватись, чи тут справді зло менше. У меденицькому цеху посаду начальника обіймав якийсь Л. Д. Миндрул. Свого часу він закінчив нафтовий технікум та інститут фізкультури. Але захопився ремонтом автомобілів. І не просто захопився, а й став начальником. Як саме відбуваються такі призначення, це тема іншої розмови, яку ми зараз вести не підготовлені. (До речі, коли вищезгаданого потенціального нафтовика і фізкультурника увільнили за власним бажанням з посади начальника в Медениці, то він одразу заходився завідувати майстернею ремонту автомашин Дрогобицького товариства автолюбителів, а коли й цю посаду скоротили, то наш спеціаліст із середньою нафтовою і вищою фізкультурною освітою тимчасово влаштувався... слюсарем на птахофабриці). Але що робив Л. Д. Миндрул, поки газдував у меденицькому цеху? Та нічого особливого. Одному замовникові, наприклад, зробив ремонт, як вказано у квитанції, на 500 карбованців, а фактично взяв з нього 750. Плюс ще сто карбованців за підвищену якість ремонту (котрий виявився неякісним) і ще двадцять п'ять за якісь запчастини. А цей же клієнт уже, крім того,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"