Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1983 №19 Сторінка 3

Перець 1983 №19 Сторінка 3. які мали цього те, що, як Потреби формуються швидко. Ще вчора й не думали про те, без чого сьогодні гвалт обійтись ніяк не можемо. І не лише в розумінні югославських меблів, японської радіоапаратури, фінської сантехніки та інших взірців престижного добробуту. Одна занадто енергійна молодичка змушена була перейти з м'ясокомбінату на гірничозбагачувальну фабрику. Зрозуміло, не за власним бажанням. І ось працівники міліції, безпосереднє відношення до переходу, звернули увагу на і раніше, дорогою додому їхня давня знайома згинається під тягарем сумки. В сумці виявили... вугілля. Навіщо? запитали у неї. У вас же в квартирі газ і парове опалення. Не звикла ходити додому з порожніми руками, соромливо опустила очі долу несунка. Прийомоздавальниці складів вантажного двору станції Донецьк несли додому розкладні стільці та батарейки «Крона», імпортні чобітки та одежні щітки, грампластинки й купальники, рулони тканин та електричні розетки, а також багато іншого, у тім числі гарні флакони з загадковими імпортними назвами типу «Лондестраль» та «Аль-магель». Про властивості вмісту флако нів приятельки висловлювали несподівані й туманні гіпотези. Ну, ясно ж: адже не в магазині купували, а просто брали з вантажних упаковок. Тому апетитів не обмежували, тягли усе що траплялося. Якось учотирьох взяли кавомолки. І, хоч кави не поважали, хапонули по 25 штук: надто вже спокусливо погано вони лежали. Отак і жили. Когось приятель просив «дістати» дефіцитні свічки для автомобіля, і їх діставали. Просто з ящика на складі. Хтось збирався на день народження, і прихоплював із того ж джерела ляльку в подарунок. Комусь на дорозі траплявся стілець, і його забирали додому. А потім ще один. Для комплекту... Як же з'явився потяг регулярно відламувати від громадського пирога ласі, але заборонені шматки для себе? «Це все вони!» приблизно так відповідав у залі суду кожен із дванадцяти підсудних. Ніхто не вважав себе ініціатором, усі запевняли, що пливли з волі «хвиль» та аморального колективу, а також окремих несвідомих його членів. Тієї ж думки трималися й колишні колеги. На суді були присутні представники адміністрації та профспілкового активу станції Очеретино. Так вони з задоволенням згадували, якою розчудесною була Тамара Коре дівчата і не дуже вже розвантажували вагон в упаковку, такого запускали. Хто п'ять, найактивніші прийо- Т. А. Корехова та теж Та так, що примудрилася вкрасти мало не більше за всіх. Ну, зрозуміло ж, не з власної вини, а під чиїмсь поганим впливом. Не менш гаряче клопотався про передачу на поруки прийомоздавальниць Аюшинової та Вакуленко колектив станції Донецьк. На зборах, які ухвалили клопотання, зазначалося, що вони гарні й винні. У такому ж дусі казали про себе підсудні: «Ми (обідали, розмовляли і т. д.), тут до нас підійшла Н. (називається прізвище однієї з колег) і запропонувала: «Давайте візьмемо!» А щоб з власної ініціативи запустити руку боронь, боже!» Та доведено: хто десять, а моздавальниця експедитор транспортно-експедиціино-го підприємства № 04695 А. Д. Биктагірова до 25 разів. Щоб хоч якось відзначити свої високі моральні якості, наголошували: усе вкрадене ділили порівну, з точністю до носовичка, до сувенірного ножичка. «Якщо людина працює в цю зміну на складі і щось ділять, їй дають, призналася прийомоздавальниця Н. А. Жукова. А якщо працює, але не на складі, не дають. Однак якщо хтось побачить випадково, як ділять, йому дають». Система не лише чітка, а й милосердна. Коли розбирали купальники з упаковки, за яку відповідала Жукова, її не покликали.…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"