Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №11 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1983 / № 11 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1983 №11 Сторінка 2. Якщо є автома-коли є Вихо- запас пального. Ще один електросторож горить на задвірках шполянського ресторану, де директором Катерина Степанівна Ку-дієнко. Тут освітлюється кілька ящиків з порожніми пляшками та зграя котів- звикли захоплю-був поетом, то я розповідь приблиз- справедливо. Поети вони ватись. Якби я почав би свою но так: Кажуть люди Що електрика це диво: По дротах вона тече, Віє, меле, хліб пече, Шиє, доїть робить все, Навіть череду пасе. Але оскільки я не поет, а електрика давно вже перестала бути дивом і в селах, і в містах, то я спробую почати по-іншому. Ах, яку красиву контору мають працівники Шполянського району електричних мереж! Казка, а не контора. Облямована й розцяцькована, наче лялечка. Під вікнами цвітуть і пахнуть троянди. Словом, шик, блиск і красота. А відразу за ворітьми починається саме господарство експлуатаційників. Починається воно з залізобетонного стовпа, який похилився до землі, ніби п'яниця після весілля... Далі більше. Уздовж вулиць та доріг району стоять старенькі дерев'яні опори, понахилявшись у різні боки, так що й не второпаєш: чи то стовпи на собі електродроти тримають, чи, навпаки, дроти отих трухлявих інвалідів підтримують. Досить дмухнути пристойному вітру, як проводи замикаються і струм автоматично відключається. Тоді зупиняються кормоцехи на фермах, люди у хатах засвічують каганці, а доярки засукують рукави та беруться доїти корів вручну. Отож, як бачимо, у колгоспах надої залежать не лише від кормів, а й від сили вітру: чим більший вітер тим менше молока. Викликати зі Шполи у село електро-слюсарів-ремонтників все одно, що залазити на небо по конопляній вірьо- вці. Для цього потрібно мати не лише справний телефон та міцні нерви, а ще черговий диспетчер відразу запитає: «А дасте бензину назад доїхати?..» Та не завжди і бензин врятовує. Одного разу біля кормоцеху колгоспу «Україна» впала опора електропередач. Сільські електрослюсарі пообіцяли не тільки зарядити бак автомашини, яка прибуде з ремонтниками, а дати пального ще й у запас. Однак у районі електромереж не клюнули і на таку принаду. Тоді колгоспники поздіймали шапки і низько вклонилися керівникам Шполянської сільгосптехніки. Звідти прибули механізатори з краном і поставили опору. Ну, а як же полагодити електропроводку рядовому колгоспникові, у якого немає не те що бензину, а навіть гасу, бо гасову лампу давно викинув з хати?.. На це запитання черговий диспетчер Шполянського району електромереж відповів так: У нас немає чим везти електрослюсарів у село шина, то немає бензину, а бензин немає транспорту... дить, як у тій поговірці: Клим дома Хоми нема, Хома дома Клима нема... Йшов я вулицями Шполи і сушив собі голову над таким питанням: де бувають Клим та Хома, коли їх вдома нема? Отак ішов, аж поки заболіли ноги. Побачив автобус та й поспішив до нього, щоб під’їхати. Потягнув за ручку дверей, а мене ззаду потягнув дядько за полу: Куди лізеш? Хіба не бачиш? Це не міський транспорт, а персональний…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"