Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №20 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1983 / № 20 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1983 №20 Сторінка 3. е не так давно, пригадую, багато критичних списів летіло, чимало грізних філіпік лунало на адресу нерозпорядливих торговельників, котрі ніяк не могли по-людському організувати таку, здавалось би, просту справу, як прийом від населення скляної тари. Щиро кажучи, я тоді ніяк не міг второпати, в чому тут заковика. Можливо, гадав, важко підібрати людей на цю роботу, можливо, вона є непрес-тижною, і дівчата воліють виходити заміж за космонавтів, інженерів або міліціонерів, обминаючи приймальників склотари? Але досвідчені люди запевнили: неофіційні конкурси на заміщення вакантних посад приймальників посуду подекуди перевищують офіційні конкурси в інститут кінематографії. Отже, справа не в престижності. Може, важко підібрати відповідні приміщення? Очевидно, важкувато, але ж винахідливі торговельники, відомо, коли дуже захочуть, завжди знаходять необхідні приміщення. До того ж, прийом склотари вигідний як нашому господарству в цілому, так, зокрема, й самій торгівлі. Одне слово, до причини я так і не докопався. А тим часом, поки я роздумував, справу майже повсюдно поліпшили. Нарікань значно поменшало, хоч і тепер іноді можна побачити довгу чергу до приймального пункту або приклеєну до зачинених дверей записку: «Сьогодні пляшок не приймаємо через відсутність ящиків». Неначе ящики має приносити з собою здавач. Однак будемо справедливими: тепер такі випадки це не що інше, як винятки. Саме такі випадки-винятки досить часто можна було спостерігати на приймальному пункті склотари при магазині № 71, що на вулиці Стасюка в Чернівцях. Люди в черзі не раз, бувало, ремствували: «Ну що за біда! І приймальники молоді, освічені, кмітливі хлопці, і приміщення є, а ніяк не можуть організувати справу так, щоб ми тут дурно не витрачали часу». Справді, хлопці тут працювали порівняно молоді. Лише Віктору Чемпелі було тридцять п'ять, а Михайло Лук'ян, Валерій Долженко, Василь Влад, Василь Стадник, які, підміняючи та заступаючи один одного, приймали тут посуд, не досягли ще й тридцяти і років. І таки освічені хлопці: всі закінчили десятирічку. І кмітливі, цього також не відбереш. : Та, уявіть собі, ці освічені, метикуваті хлопці вскочили в страшну халепу. Намовив їх молодший роками і менш освічений Борис Шейчук, водій автомашини, котрий відвозив пляшки з пункту на підприємства. Той Шевчук, як виявилось, приносив проштамповані бланки товаро-транспортних накладних, котрі він якимось чином діставав на Садгорському заводі безалкогольних напоїв, та разом з приймальником виробляв фікцію: буцімто приймальник здав, а водій прийняв кілька тисяч пляшок. Після цього фіктивну накладну здавали в бухгалтерію заводу, а та акуратно перераховувала гроші об'єднанню «Продтовари». А приймальник вилучав готівку, котру одержував для розрахунків з населенням, і ділився з Шейчуком. Крім того, кожен приймальник одержував ще й додаткову зарплату за нібито закуплені пляшки. Історія, прямо скажемо, досить банальна. Але в кожній банальності завжди можна знайти якусь дивинку. Тут, як мені здається, отих дивинок аж кілька. Розкрадали протягом цілого року. Вкрали понад десять тисяч карбованців. Садгорський завод переказав цю суму за 77 тисяч пляшок,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"