Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №15 Сторінка 5

(Гуморески, Сатиричні мініатюри)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1986 / № 15 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1986 №15 Сторінка 5 - Гуморески, Сатиричні мініатюри. ГУМОРЕСКА Данило Вузлик переступив поріг і ніби його периною хтось накрив: тихо і темно так, що не видно власної руки. «Чудово!» подумав Вузлик і від задоволення аж проспівав: Ні тобі місяця, ні тобі зіроньки, Темно, хоч в очі штрикай... Якусь хвилину він стояв, чекаючи, поки очі звикнуться з темрявою, і роздумував брати мішок чи не брати. «Ні, таки візьму, нарешті вирішив. Воно-то добре, коли пощастить так, як і вчора, але зі своїм мішком все ж надійніше. Побачу, може, ще й двічі обернусь...» Очам так і не повиднішало. Ще трохи потоптавшись на місці, Вузлик рішуче сплюнув собі під ноги і рушив. Розмірено шкрябаючи підошвами і час від часу чортихаючись, Данило йшов повільно, але досить впевнено. «Хочеш тримати хазяйство не лінуйсь. Трудись день і ніч! міркував він дорогою. А за твій труд тобі і м'ясце, і сальце, і копійчина буде...» Хазяйство у Вузлика було чималеньке: дві корови, три свині, півсотні кролів і всяка домашня птиця. І все це треба було годувати. Літом ще як не є: тут скубнув, там скубнув, а зимою важкувато. Однак у доброго господаря голова і взимку не болить. Справжній господар за два роки наперед готовий, і в нього завжди с запас, який, до того ж, весь час поповнюється. «Гарна цього року картопля в колгоспі вродила! Гарна! А в мене ще краща, Вузлик аж язиком прицмокнув, навіть свиням шкода давати. Ну, хіба ж можна таку картоплю та свиням?.. Гріх! Ліпше продам весною. Весною дорожча буде. А свиням і собі ще наношу помаленьку». Ось і катати. Вузлик відшукав крайній: десь тут мас бути дірка. Мацаючи в темряві руками, він наштовхнувся на щось тверде. «Ага! уміхнувся Данило. Так і с! Знову хтось мішок з картоплею залишив. Повезло! І хто ж це його покинув? Хе-хе! Це я, мабуть, когось налякав, хихикнув Вузлик. Ох і дременув, певне...» Поплювавши на долоні і хекнувши, Данило закинув мішок на спину. Аж раптом його ніби струмом вдарило: чиясь рука вхопила його за рукав, а очі засліпило світло ліхтарика. «Бригадир! майнула думка. А може, й сам голова!» І, ніби сполоханий кінь, він щосили шарпнувся вбік і взяв у галоп. Мішок підстрибував на спині і заважав бігти, але розставатися з ним було жаль, і Вузлик вирішив, що кине його лише у найкритичнішому випадку. «Стій, сучий сину! Стій! доносилося ззаду. Стій, кому кажу! Все одно дожену!» «Ага, доженеш! Швидкий який знайшовся... Хто ж це такий? питав себе Вузлик. Невже сторож? Ні, не може бути, він не такий чоловік, щоб ні сіло, ні впало на людей звіром кидатися...» І хоч Вузлик з усіх своїх сил налягав на ноги, роблячи стрибки, що й гірському козлові були б не під силу, сопіння і гупання чобіт за спиною не відставали. Переслідувач був ніби прив'язаний до Данила. «Стій, злодюго, стій! кричав він. Я тебе…
 Гуморески  Сатиричні мініатюри

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"