Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1986 №04 Сторінка 4

Журнал Перець 1986 №04 Сторінка 4. Відкритий лист робітників Сумського ордена Леніна і ордена Жовтневої Революції машинобудівного науково-виробничого об'єднання імені М. В. Фрунзе добродіям з Білого дому Шановні панове конгресмени! Дозвольте звернутися до вас із нашим щирим робітничим словом. Як вам, певно, відомо, у нашій країні оце саме великі події відбуваються. Завершили ми одинадцяту п’ятирічку і непогано, треба сказати, завершили. (Вам, мабуть, не треба того довго розказувати самі прекрасно поінформовані). Але, як на наш, робітничий погляд, недостатньо, скажемо прямо, рвонули ми вперед. Бо якими б не були наші успіхи, ми кожного разу, озираючись на пройдене, бачимо: і тут недовикористали, і там недовичерпа-ли, і осьдечки могли б значно більше дозапровадити та доудосконалити... Це, знаєте, діалектика руху: чим вище піднімаєшся, тим далі бачиш, тим більшого кортить досягти. Отож через те і збирається у Москві черговий, XXVII з’їзд нашої партії, щоб, підсумувавши зроблене та прискіпливо глянувши, де, в чому і, головне, чому ми іще «недо», розгорнути широку програму дій на майбутнє. Щоб іще швидше підростати нам і економічно, і соціально, й духовно. А коли ми програму приймаємо, то вже, будьте певні, виконаємо Ті. Усією своєю 68-річною практикою це постійно і послідовно усьому світу доводимо. Отже, скептиків просимо не хвилюватись. Але для чого ми усе це вам, спитаєте, пишемо? Ніби у вас самих клопотів не під саму зав’язку: і безробіття, й інфляція, і корупція, і наркоманія, і бандитизм, і зростання дитячої злочинності, і расові незгоди, і... і... і... Словом, не нам розказувати та не вам слухати: ви свої болячки, як ніхто інший, розпречудесно знаєте. І дай вам, як кажуть, боже з усіма вашими внутрішніми проблемами якось розібратися, а не ще й чужий клопіт собі в голову брати... Та ми, власне, не за тим до вас і рипнулися. У власній господі ми самі собі лад дамо і нічиєї сторонньої допомоги, повірте, не потребуємо. Але все-таки, що не кажіть, а воно приємно буває, коли тобі у чомусь, нема-нема, та й підсоблять! Як ото, приміром, підсобили ви нам свого часу. Чим саме, питаєте, підсобили? Ну, ото коли ви на нас чомусь кріпко розгнівалися та й наклали ембарго на постачання нашій країні техніки, що виробляється у європейських капіталістичних країнах за американськими ліцензіями. Зокрема, технологічного обладнання для будівництва газопроводу Уренгой Ужгород Західна Європа... Згадали? Так отим самим своїм ембарго ви нас здорово тоді підтримали. За що вам наше уклінне спасибі. Ви здивовані? Кліпаєте очима? Ну, звісно: ви ж, певна річ, отією своєю недружелюбною акцією хотіли нам ніжку підставити, всунути палицю в колесо, збити з пантелику, змішати карти і взагалі залити сала за шкуру. Ви ж, ясне діло, вважали, що ми без отих ваших насосів маком сядемо, вдаримо об поли руками, вголос затужимо, підсковзнемося на рівному, гепнемо у калюжу та й лобом об стінку почнемо битися, величезну неустойку своїм іноземним клієнтам сплативши за зрив строків поставок природного газу. А воно ж, бачте, вийшло трохи не такечки. Вийшло, як у тій приказці: надіявся дід на мед, та й води не пив. Вліпили ви, панове, отими своїми недалекоглядними розрахунками нам не в брову і не в око, а, як-то кажуть, пальцем та в самісіньке небо. їхали, їхали та на тому самому суку й сіли. Бо не встигли ви ще своїм велемудрим рішенням натішитись, як ми вже рукави закачали та й заходилися оті агрегати, що ви нам не зволили дати, самотужки виготовляти. Конкретно на нашому Сумському машинобудівному. Між нами кажучи, випуск цих вельми складних машинерій ми вже й до того освоїли, тільки не думали, що їх треба буде раптом так багато. А машинерії справді складні. Вагою у сотні тонн, а допуски людській волосинці в зазор не пролізти...…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"