Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №13 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1987 / № 13 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1987 №13 Сторінка 2. Клуб губителів природи КАНДИДАТУРИ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ Шановні! урочисто вигукнув головуючий, відкриваючи чергове засідання Клубу губителів природи. В той час, коли всі говорять про гласність, у нас у Клубі гласністю і не пахне. Як?! обурилися присутні. Хіба ми кожну кандидатуру не обговорюємо?! Правильно! погодився головуючий. Обговорюємо. Але голосування у нас таємне це раз. А по-друге, про наше рішення, крім членів Клубу, ніхто не знає. От прийняли ми директора Хмельницького заводу ковальсько-пресового устаткування імені Куйбишева І. Г. Куликова в наші ряди, а керівництво Хмельницького ливарно-механічного заводу обурюється: «Чому його прийняли, а з нашого заводу нікого. На нашому підприємстві пилогазовловлю-вальні установки теж погано працюють, ми теж над Хмельницьком добряче небо кіптюжимо!..» А що скажуть, наприклад, керівники ряду підприємств міста Славути? Вони так стараються «загазувати» і «захімізувати» атмосферу, що вже не один гектар приміських лісів, так би мовити, врізав дуба. Тоді треба виносити кандидатури на широке обговорення. Розповідати про них в пресі, запропонував один із найстаріших членів Клубу. Опублікуйте матеріал про славутських губителів, а читачі нехай і вирішать, достойні вони бути в Клубі чи ні. Таку пропозицію усі гаряче підтримали і прийняли до виконання. Останнім часом ліси довкола Славути у деяких місцях нагадують картини Шишкіна і Левітана, на яких зображено ліс після бурелому. Цілі гектари лісового масиву мов корова язиком злизала. Але не будемо скрушно похитувати головою, ремствуючи на примхи погоди і слати анафему стихії. Рівномірно викошені ялини і сосни, які лежали рівненькими рядочками, свідчили, що тут у поті чола попрацювали пилкою. Поміж пнів, що стирчали звідусіль, вгору п'ялися тоненькі молоденькі берізки. Може, славутчанам захотілося насолоджуватися солов'їним співом, і вони вирішили поміняти хвойний ліс на березовий, бо ж солов'ї, як відомо, серед ялин і сосен не витьохкують? Ясність вніс директор Славутського лісгоспзагу Віктор Іванович Толченни-ков. Славутські підприємства шкідливими відходами своїх виробництв знищили 156 гектарів лісових насаджень. Найбільше постарався Славутський склозавод. Він загазував 106 гектарів лісу, від чого хвоя пожовкла і дерева почали сохнути. Завдано збитків на сто з лишком тисяч карбованців. Ще в 1963 році (ой-ой-ой!) завод сплатив штраф за те, що згубив 47 гектарів лісу. Але ніяких заходів для того, щоб не викидати в атмосферу шкідливих газів, не було вжито, сказав він. Крім склозаводу, на зеленого друга ополчився і завод силікатних стінових матеріалір, який діяв двома фронтами: і стічною водою, і пиловими відходами, та ще й підключився хімзавод із своїм арсеналом хімічних засобів. Не церемоняться з лісом і завод «Будфарфор», руберойдовий, залізобетонних конструкцій, комбінат хлібопродуктів, швейна фабрика та інші. Звісно, кожен у міру своїх можливостей. Сосна і ялина міняють свої голки через три-чотири роки. За такий час хвоя накопичує шкідливі речовини, починає жовтіти, а потім гине і дерево. Тому Славутський лісгоспзаг вирішив захімізовані і загазовані сосни і ялини вирубати, оскільки у двобої з промисловими підприємствами вони зазнали нищівної поразки. Честь лісу тепер захищатимуть новонасаджені берізки, дубки, а у заболочених місцях вільхи. Головний їхній козир у боротьбі з газами це те, що листя вони мінятимуть щороку, а не через три-чотири. Ми уже вирубали 48 гектарів лісу, на цьому місці садимо нові дерева, підсумував стратегію лісгоспзагу В. І. Толченников. Що ж, цілком можливо, що через кілька десятиліть нащадки славутчан і не здогадуватимуться, що на місці березових і дубових гаїв росли колись Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО А браконьєрів випадково не бачили? А що їм тут робити вони всі у заповіднику! 2 віковічні ялини і сосни. Звісно, за умови, якщо до ніжних берізок виявлять милосердя і великодушність славутські під- приємства. Для обробки скла ми застосо- вуємо ртористии натрій, сказав го- ловний інженер Славутського склозаводу Валерій Іванович Яворський, який шкідливо діє на зелені насадження. Пристроїв, які б уловлювали ртор, немає. Але в першому кварталі 1987 ро- ку ми плануємо на одній із печей замість фтору використовувати апатит-ний концентрат, який практично не дає шкідливих відходів. Тільки дивно, чому такої честі на заводі удостоюється лише одна піч? А завод силікатних стінових матеріалів був узагалі спроектований без замкнутої оборотної системи водопостачання. Про неї згадали тоді, коли стічні води заводу перетворили на болотяне місиво кілька гектарів родючих земель. І тепер на заводі силікатних стінових матеріалів вилітає щодоби у трубу майже вагон цементу, який виловлюють довколишні ліси, узявши на себе обов'язки пило- вловлювачів, тих самих, котрі й досі ївського науково-виробничого об’єд- нання «Будматеріали». Проектування каналізації стічних вод на деяких заводах відбувається за прин- ципом як мокре горить. Нам міськкомунгосп й досі не виділив місця для хімвідходів, роз- водить руками директор одного з заводів Валентина Захарівна Сивоконюк. Затягується реконструкція руберойдового заводу, комбінат комунальних підприємств досі не спорудив належним чином сміттєзвалища. А в Славуті ж двадцять сім промислових підприємств! З усього видно, що новонасадженим деревцям, незважаючи на їхню тактичну хитрість, доведеться витримувати нелегкий герць із деякими не вельми дружелюбними представниками таблиці Менделєєва. Поки на Славутському склозаводі планують, на силікатному заводі проектують, на руберойдовому реконструюють, комунгоспівці споруджують, то в Славутському лісгоспзагу гострять сокири, готуючись ще вирубати понад сотню гектарів уже знищеного лісу. Еволюція тітка примхлива і безкомпромісна. Або треба пристосовуватися до реальних умов, або відправлятися услід за мамонтами, іхтіозаврами і птеродактилями. То, може, лісівникам теж варто було б узятися за проектування. Ну, приміром, наукової установи, яка б зайнялася виведенням нової породи дерев із стійким імунітетом до газово-пилових та інших шкідливих ін'єкцій. Бо навіть дуб, хоч і міцненьке дерево, але і він може врізати дуба, поки у дніпропетровському філіалі щось там спроектують, а на славутських підприємствах щось запланують, реконструюють і спорудять. В. БУЛАВКО. Хмельницька область. АДМІНІСТРАТИВНИМ ДРИБЛІНГ трид- слів... хулі-голос на то що виносити гласність це не раз Директор кіровоградського заводу «Ремпобут-техніка» Євген Олександрович Дрибін глибоко переконаний, що у Семена Петровича Лантуха всі неприємності від характеру, який не з медом. Особливо негативні риси проявилися після того, як він став майстром дільниці, що об'єднувала майстерні трьох районів Новоукраїнського, Бобринецько-го і Компаніївського. То план йому не такий, то запчастин недодали, то майстри-годинникарі виконують замовлення, не утруднюючи себе належним оформленням. Хай би іще перед дзеркалом емоції виявляв, та ні ж, кожного разу з майстрами сварився і навіть доповідні йому, директорові, писав. А в Євгена Олександровича характер зовсім інший: смирний, тихий, голосу не підвищить. Спокійне життя понад усе цінує. Ну, наприклад, не оформив годинникар замовлення чи, там, запізнився роботу, чи хильнув чарчину в майстерні, кричати треба про це на всіх перехрестях, сміття з рідного підприємства? Кому така потрібна? Нехай людина живе, як уміє. Про натякав…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"