Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1987 №10 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1987 / № 10 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1987 №10 Сторінка 3. И СИДІЛИ з ним у незатишному кафе «Вечір» за не зовсім чистим столиком і їли зовсім не апетитні шніцелі з холод- «Перетворимо Київ на зразкове місто» це популярне гасло знає кожен киянин. Але якби усі кияни разом узяті навіть по сто разів на день повторювали цей заклик наше славне місто кращим від цього не стане. Бо, як відомо, боротися, скажімо, за чистоту треба перш за все з віником у руках. Отож і «Перець» не може залишатися осторонь такої боротьби: він виступає в похід проти байдужості і хамства, казенщини і формалізму, безгосподарності і неповороткості, черствості і твердолобості в багатьох сферах і службах нашого міста проти всього, що заважає Києву стати не на словах, а на ділі містом зразкової культури. ними макаронами. Ви знаєте, я оце щойно почув страшну новину, сказав мій співтрапезник, намагаючись виделкою відірвати шматок шніцеля. Це йому вдалося лише після того, як він пальцем притиснув витвір кулінарного мистецтва до таріл ки. Яку ж саме! поцікавився я, рішуче на колюючи одразу весь шніцель на виделку (ножів тут, як і в переважній більшості подібних закладів, не видавали). Кажуть, з київського «Динамо» забирають центрфорварда. Та що ви!.. слова застрягли мені в горлі. Тільки проковтнувши шматок, який прожувати було неможливо, я зміг далі підтримувати застільну бесіду. А знаєте, зробив я відчайдушну спробу витягти виделку із шніцеля, кухаря цього кафе теж забирають... констатувати: я обійшов пригадую жодного, яке приємно вразило, куди б десятки кафе. Та не б мене хоч чимось мені хотілося піти ще раз... Мабуть, сірою однаковістю таких от закладів, їхньою безбарвністю, нудною одноманітністю і було викликано відносно недавнє рішення міськради про створення у Києві так званих фірменних ка Хай, мовляв, кожне з них зокрема представляє традиційну кулінарію певного регіону республіки, а всі разом яскраво демонструють неповторне розмаїття славнозвіс ної української кухні. Наприклад, кафе «Житомир» мало б дивувати відвідувачів смакотою страв, приготовлених за чарівними поліськими рецептами. Так було заду мано. З от сьогодні двоповерхове кафе «Жито мир» справді дивує відвідувачів. Дивує досить сучасним інтер'єром. Стендом, де серед інших повідомлень є і таке: «Досвідчені кулінари можуть вас познайомити з рецептами поліської кухні». Як саме познайомити, там не сказано. Мабуть, Щоб це було таке затишне і гостинне кафе, куди і з сім'єю можна піти повечеряти, або з друзями... Ач, розмріявся! Та які там в дідька своєрідні, неповторні страви, коли ввечері й ординарного шніцеля з макаронами не з'їси! Оскільки більшість усіх цих «точок» зачиняється дуже рано. Кафе «Львів», наприклад, о сімнадцятій годині. Певно, кухарі разом із усіма своїми помічниками поспішають додому обідати. Кафе «Тернопіль» чи не єдиний подібний заклад на величезний мікрорайон о дев'ятнадцятій. Нема чого народ балувати!.. Отже, увечері можна завітати хіба що до так званих вечірніх кафе, або до кафе-барів. їх у двомільйонному місті як кіт наплакав. По пальцях перелічити можна. І знову ж таки, назви різні «Росинка», «Ластівка», «Теремок», «Шапіто», «Севастополь»... А меню наче всі під копірку писалися: нудно-солодкі коктейлі, морозиво із сиропом, тістечка, цукерки... Таке враження, буцімто кулінари дали страшну клятву щовечора влаштовувати своїм відвідувачам таке солодке життя, щоб тих врешті-решт на гірке потягло. Та це добре, як на вулиці спека, пити хочеться. Тоді й солодкий коктейль питво. А як мороз! І хочеш зігрітися. Наприклад, у кафе «Почайна» найтепліший з «гарячих напоїв», рекламованих тут, морозиво. символом якого є велетенський самовар, інскрус-тований відомими цілющі властивості здається, зроду-віку Леопольда» кафе. висловами про винятково знаменитого напою чаю, не було. Бери собі «Пепсі- Він глянув на мене таким спопеляючим поглядом, що стало зрозуміло: як співрозмовник я більше для нього не існував. Схопивши тарілку, він демонстративно пересів за сусідній столик. Подалі від невігласа, що посмів навіть порівнювати центрфорварда з... кухарем! А, якщо подумати, що в такому порівнянні незвичайного, тим більше образливого! Зрозуміло, прославлена футбольна команда гордість усіх киян. Але ж кафе це частка нашого міста, і по ньому теж судять і про Київ, і про киян. То чому…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"