Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1988 №10 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1988 / № 10 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1988 №10 Сторінка 3. ПОЧАТКІВЦІ З КУБЕЛ їх затримали у кублах розпусти. Оксана розважалась у компанії з двома тридцятилітніми «наркошами», як на своєму жаргоні ці особи називають наркоманів. Втім, точніше буде сказати розважала їх. Отих дядечок. Адже, у порівнянні з ними, їй не так уже й багацько років. Аж п'ятнадцять! Але й у цьому віці їй треба дещо з натугою згадувати. Приміром, як зовсім величати того молодця, з котрим крутила амури. Здається, Василь... не впевнено пригадує Оксана. Ми з працівником міліції С. С. Соловйовим розмовляємо з цією юною особою в шкірно-венерологічному диспансері. Місце, звичайно, не зовсім комфортне однак одне із небагатьох, де можна будь-коли поговорити з громадянками, котрі заробляють або не проти заробити на життя продажем власного тіла. Жриць платного кохання доставляють сюди для медичного огляду, щоб з'ясувати, чи не супроводжує часом їхню специфічну діяльність яка-небудь не вельми симпатична хвороба, що належить до розряду венеричних. Тож немало пацієнток диспансеру можуть сміливо вважати його своєю другою оселею. Принаймні, одна дівиця побувала тут півсотні разів. Між тим, богині панельного кохання приходять у цей медичний заклад не під впливом сором'язливих медичних агіток. До такої свідомості сучасні куртизанки, прямо скажемо, не доросли. Тому й виникає потреба привести у диспансер мічену небезпечною хворобою кралю, міцно тримаючи її за ручку. Та ще й маючи право на подібне міліцейське джентльменство. А для цього кралю треба затримати за відповідних обставин. Бо запізнення у цій профілактичній справі, як правило, обертається бідою. Зовсім мало порозважалася у Донецьку гастролерка з Одеси Оксана Біла, а таки встигла залишити на згадку про себе цілий шлейф сифілітичних контактів... Та повернімося до Оксани. Розмова з нею йде важко, відповідає дівча уривчасто, а під кінець крізь сльози. Недавно вона втекла зі школи-інтерна-ту, тепер бродяжить. Домівки фактично не має. Тато в їхній сім'ї існував лише умовно. Матінка, на жаль, теж. Недарма її позбавили материнських прав. З цієї причини й два брати Оксани десь по інтернатах. А чотирирічна сестричка? Знаю, що є, пояснює Оксана, але не знаю, де... Такий ось сімейний розклад. Якщо його взагалі можна назвати сімейним. Тож зовсім не дивно, що життя у Оксани (приклад, самі розумієте, було з кого брати) почалося так звивисто. Бо не вперше її затримали в кублі. І тільки сльози на її очах лишають якусь надію, що дівча схаменеться, нарешті усвідомить, над якою страшною прірвою опинилась... Аліні теж тільки п'ятнадцять. Крихітне створіння, тендітне. Але замість вітання із голодним блиском в очах вигукнуло: «Ой, цигарочку можна?» І вже десь п'яте своє слівце підкріпило соковитим нелітературним висловом. Аліна вчиться у восьмому класі. Вона з містечка поблизу Донецька. У теплу компанію потрапила завдяки старшій подрузі Олені. «Теплу» хоча б тому, що учасники її п'ять днів підряд, поки не нагрянула міліція, підігрівали себе оковитою. Й досить оригінально розважались. Один із компанії, за характеристикою Аліни, «добряче чокнутий», демонстрував, приміром, свою любов до сметани. Не тільки гарно закушував цим молочним продуктом, а…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"