Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1991 №02 Сторінка 2

(Допекло, Усмішки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1991 / № 02 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1991 №02 Сторінка 2 - Допекло, Усмішки. * ВЕЛИКИЙ КОВБАСНИЙ шлях Вчить східна мудрість. Уже людей Усе, виявляється, під Сонцем уже було. Згадайте історію. Стародавній Китай. Династія Хань. І Великий шовковий шлях... За тих далеких часів був такий легальний канал для міжнародного бартеру. Зі Сходу на Захід. Ми вам рулон шовку, ви нам пучок віників. Березових. Худоба на марші любить ним поласувати. Але то торгівля. Без політики... Однак часи змінюються. Хоча традиції і залишаються. Де пройшов один караван пройдуть й інші. нинішніх. Якщо ще вчора Схід просувався на Захід, то сьогодні вже Захід просувається... Але не на китайський. У братів «хунвейбінів» теперечки усе о'кей. Вчасно отямились. Прийняли семирічний план. І, за звичкою, достроково збудували народний капіталізм. Це коли влада народна, а живуть не так, як колись у таборі. Хоч і соціалістичному. Бідно, але з планами на майбутнє... Захід допомагає нам. Факт! За великим рахунком. По Великому ковбасному шляху. Можливо, так назвуть його колись майбутні історики. Без аналогій. Контури цього великого шляху накреслили на всіх картах світу наші державні мужі-благодійники. Доземний уклін їм за турботу. Допомога нам справді йде з усіх-усюд. Як гуманітарна. І під девізом: «Не дамо загинути тим перетворенням, що розпочались у вашій країні!» Благородно і зворушливо! Отже, перебудова не вмре! Зате голодне запаморочення у народу буде. Не від порожніх прилавків вітчизняних суп... супермаркетів. Коротше, магазинів. До цього ми вже звичні. А від гастрономічно-гардеробного асортименту тих благодійних посилок. Бачив я по телевізору. Відкрили одну. У порядку реклами західного способу життя. Так там, скажу, не «тамбовський» окіст і не ковбаса «Шахтьорська» кольору антрациту і дев'янос-топ’ятипроцентної, як у тропіках, вологості. А жива ілюстрація до книги «Про смачну та здорову їжу». Було у нас таке післявоєнне видання. От із промтоварами тільки трохи гірше. Західний народ, кажуть, шмотки прямісінько із себе знімав, щоб нам чимдуж переправити. Розміри можуть не підійти джинсів чи пеньюарів... Тепер мені зрозуміло, чого найкращі чекістські сили на охорону тих посилок кинуто. Народ мусить поступово до такого достатку звикати. І щоб у чергах революційний порядок був. Бо у нас уже всі тих посилок чекають. Ніхто спокійно працювати не може. Правда, дехто висловлює невдоволення. Мовляв, ця поміч принижує національну гідність. Дурниці! Виходить, це і ми когось ще зовсім недавно принижували. Коли товарняки з чорною ікрою та баликом «Дарницьким» за рубіж гнали. І де тільки можна асуани зводили... Чого ж тепер і нам не взяти? Тим паче, є куди. В ім'я ж чого ми свої врожаї згубили та не збирали як слід? Щоб було куди гуманітарну допомогу приймати. Засіки Батьківщини, благо, дозволяють. Ні, відмовитися від цієї допомоги аж ніяк не можна. Бо ніхто не назве нас розумними. Люди, бачте, нам від щирого серця допомагають. З великої вдячності, виявляється, до нашого наро-ду-переможця. А ми…
 Допекло  Усмішки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"