Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1992 №05 Сторінка 2

(Коротко кажучи)
Журнал Перець 1992 №05 Сторінка 2 - Коротко кажучи. перець - Мал. А. ВАСИЛЕНКА І. ЛАГОЗА. Харківська область. Мал. В. АДАМОВИЧА Мал. С. ФЕДЬКА у ВУЗЬКОМУ КОА і гуморески дашнв у власність нащадка державного мужа. За платню, скажемо відверто, суто символічну 847 крб. Оскільки ж синуля Шила-старшого виявився досить метким хлопцем, та ще й до батькового УСВР не маючи ніякого відношення, він відразу ж вирішив приватизований транспорт пустити у дію: тут же здав транспортний засіб в оренду. Але не комусь там, а своєму* ж рідному єдинокровному татусеві. Точніше, кооперативу «Сокіл», створеному при Ме-реф'янському УСВР. А якщо оренда, якщо ЗІЛ приватизований, то й фінансові стосунки вже зовсім інші. Ділові. Батько чи не батько гони грошенята! І встановив синуля плату по 32 цілкових за кожну добу. На місяць, отже, тисяча. Досить кумедний чи не так? ринок у нас поки що виходить. Як той казав, приватизація по-сімейному. Так би мовити у вузькому колі. Ось тут треба ще відмітити й такий факт: чи харківське повітря якесь особливе, чи земля не така, як, скажімо, на Донеччині або Сумщині, але сила силенна харківських начальників (як самого центру, так і периферії) не звикла ходити пішки чи пересуватися громадським транспортом. А тут така нагода при-ва-ти-за-ці-я! Розхапуй державне добро! Ну, скажімо, вельми енергійному товаришеві Котенку, начальнику сількомун-госпу Чугуївського району, припав до смаку автомобіль УАЗ-469«Б». Що у такому випадку робити? Автомобіль класі Приватизувати! вирішили комун-госпівці. Аби ж малозабезпечений начальник не витрачав зароблені мозолями ,13 тисяч, автомобільчик той хутко списали, перевели у розряд брухту, потім той брухт, капітально відремонтувавши, продали тов. Котенку за 2400 карбованців. Шляхи приватизації загадкові. Не менш геніальний хід знайшов і директор харківського заводу «Гідрозалізобетон» тов. Федченко. На сльозу натиснув. Жалібно звернулась адміністрація заводу до адміністрації приміського радгоспу «Терновсь-кий» з уклінним проханням: «У порядку надання шефської допомоги продайте для потреб заводу автомобіль УАЗ-3151». Ми без нього, мовляв, ну просто не подужаємо держпрограму з залізобетону. Продайте! Радгоспники й погодились. Продали. Не встиг новенький, 1988 року випуску, УАЗ прибути на завод, а вже бухгалтерія розгорнула бурхливу цифрову діяльність, і за якийсь місяць тов. Федченко викотив за заводські ворота отим самим УАЗом. А купив він його за дві тисячі з хвостиком куценьким. То пусте, що ціна йому 15 тисяч. При-ва-ти-за-ці-я! І не підкопаєшся. Мав рацію, вельми мав таки рацію великий Грибоєдов: «Ну как не порадеть родному человечку...» На Харківщині «радеют». Ще й як! За кілька місяців сотні державних автомашин і тракторів перейшли або до приватних осіб, або до кооперативів. І нічого у тому страшного не було б, якби... Якби продавалися вони всім бажаючим і законно. На жаль, сьогодні не так: лише у вузькому колі (братам, синам, сестрам, сватам, тестям, собі, ще собі, і ще собі, і знову братам, синам, сестрам і т.д.) та ще й з порушеннями усіляких норм. Таким робом держава не дорахувалася не багато не мало, а ледь не півмільйона карбованців. Зате процес приватизації з мертвої точки зрушили. Ще крок, і з головою у ринок пірнемо. Ось! ВИМАГАЮ Борис ПОЛІЩУК И И ШЯ рО ИТб УСЕ ЖЛИВЕ, ЩОЇ ГРО ПЛ- Б ЄЗПЕЦ . КОРОТКО КАЖУЧИ Ти то наробив л тварюко ?!! ї Добридень, здоровий глузд! Чи надовго до нас у гості? ф Любіть корову джерело молока! ф Делікатна людина: сипле сіль на рану лише по крихітці. Петро ЧЕРВШСЬКИИ. Мал. В. АДАМОВИЧА Репортаж із майбутнього Весна. По один бік дороги кипить у полі робота. Тут тобі й забороновано. Тут тобі й насіння підвезено. Тут тобі й добриво в сівалку заправлено. Ні хвилини простою. Жвавий чоловік у сітчастому капроновому кашкеті із здоровецьким козирком погрібся в землі і задоволено показав трактористові великого пальця: Харашо, Ван'юша! Малад'єц! А через дорогу стоїть…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"