Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1995 №07 Сторінка 3

(Гуморески, Сатиричні мініатюри)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1995 / № 07 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1995 №07 Сторінка 3 - Гуморески, Сатиричні мініатюри. перець Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО НАЗДОГАД БУРЯКІВ ГУМОРЕСКА Навіщо ти таку машину купив? Як «навіщо»?! У неї двадцять мішків можна покласти... Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО На цей делікатний і нині зовсім непопулярний вчинок Микола та Галина Грибоножки наважились не відразу і не одностайно довгенько примірялись та підкрадались до нього, як до необ'їждженого лошака. Першим відважився чоловік, а Галина ще певний час трималася в опозиції, мотивуючи це єдиним, але затятим аргументом: Незручно ж, Миколо. їй-богу, незручно. Після енного «незручно» Микола почав розпалюватись: А чого це йому завжди зручно, а нам ні? І то єдиний разі Як забаглось йому нової машини, ми все віддали. Бичка продали, кабанця не догодували під ніж пустили, гусей... гиля-гиля-я на базар і... яко наг, яко благ. Хто ж йому допоможе, як не батьки? Геночка в нас один. А батьків у нього взвод, чи що? І ми одні. Думаєш, він там у тій комерції без копійки сидить? Чи гадаєш, їдять вони з Жанночкою картоплю в «мундирах», як ми? Чекай! А ми опинилися у старцях. Зима йде, а в нас ні дров, ні вугілля нема за якого біса купити. Та й кумові Петрові скільки заборгували! Галина примовкла і Микола скористався цим переломним моментом у жінчиному настрої: Думаєш, мені зручно? Чи дуже приємно просити в сина грошей? Хіба я рішився б на таке, якби не оця... оце знущання над трудовою людиною! Що ж нам, попід тинню з торбами йти? Роби, як знаєш, остаточно здала позицію Галина і попросила: Тільки ж ти якось делікатненько, як ото кажуть, наздогад буряків, еге? Авжеж, не вискочу, як отой з конопель: «Пришли, Геночко, грошей». Я йому дип-ломати-ично-о... Та й чого тільки я? Разом і складемо листа! Попередньо, злегка сперечаючись та зважуючи всі «за» і «проти», склали усний примір-ний план епістолярного твору і Микола рішуче взяв ручку. Хоч писали не роман і навіть не новелу, але вступ утнули, як у епопеї. Почали з того історичного дня, коли Геночка безмірно ощасливив їх своєю появою на світ. Далі полилось емоційне живописання про те, як він уперше вимовив «мама» і «тато», як зробив свій перший у житті крок; про те, як його плекали та доглядали, як ночами не спали, коли він, бувало, хворів; про те, як уперше виряджали свого одиначка в дитсадок, а згодом до школи, як нічого не шкодували для нього... Згадай про лавсановий костюм-трійку, підказала співавтор. У восьмому класі справили. Ні в кого такого не було. Обов'язково, кивнув Микола, мережачи ручкою вже третю сторінку. І про мопед натякну. Хлопці на велосипе- дах торохтіли, а наш Гена як газоне було!.. Цей розлогий лірично-жалісний заспів так…
 Гуморески  Сатиричні мініатюри

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"