Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1995 №18 Сторінка 2

(Кримінальні сюжети, Усмішки)
Журнал Перець 1995 №18 Сторінка 2 - Кримінальні сюжети, Усмішки. Н а а а а а а а а в а а а в в в в а в в в а в в в в в в а в в в в в в а в в в в в в в в в а в в в в року кокосових горіхів, ананасів... а а Мал. А. ВАСИЛЄНКА А вінок навіщо? На всяк випадок, тату. Розумієш, завтра буде дорожче... БЛАГОДІЙНИКИ З ВЕЛИКОЇ ДОРОГИ Ігор Олександрович Боднар, як і всі нинішні пенсіонери, ледве зводив кінці з кінцями. Все, що можна було продати, було продано. Близьких та рідних він не мав, а сподіватися на свою державу не доводилось. Ну, індексують йому трохи пенсію, чи там трохи адресну допомогу підкинуть то все уже ніяк не могло вплинути на його матеріальний статус. Межа бідності, за яку його викинули суспільні економічно-політичні потрясіння, тепер, здавалось, до кінця його днів відмежувала самотнього пенсіонера від людського існування. І раптом... Таке буває лише в казках. До його квартири завітала чарівна жінка на ім'я Олена і запропонувала допомогу. Допомога, як на Ігоря Олександровича, була царською тридцять доларів щомісяця. Та ще й безплатні ліки. Та ще й догляд під час хвороби. Та ще й продуктові подарунки раз на тиждень... Навзамін Олена попросила Ігоря Олександровича про дрібничку. Він мусив свою двокімнатну приватизовану квартиру в центрі міста заповісти Олені Олені Максимівні Петровській. Наша фірма зробить усе, аби максимально продовжити ваше життя. Та колись, у далекому майбутньому, ви підете з нього, а квартира тоді перейде нам. Вам вона вже буде ні до чого, а нам згодиться... Отже, ви нічого не втрачаєте, зате ми значно прикрасимо ваше сьогодення... Ігор Олександрович обурився. І тоді Олена порадила йому не поспішати відмовлятися від пропозиції. Протягом трьох місяців фірма, яку вона представляє, буде надавати йому послуги Види на врожай чудові. Наступного в нас буде ще більше бананів, Кримінальні сюжети в повному обсязі, але без будь-яких умов. А потім, якщо він вважатиме за потрібне, він і підпише угоду. Коли ж ні... Що ж, оскільки фірма і так займається благодійництвом, ніхто ні на чому не наполягатиме. Три місяці Ігор Олександрович жив, мов у казці. Йому приносили такі продукти, що він і смаку їхнього вже не пам'ятав. Його забезпечували ліками в повному асортименті. Майже щовечора телефонували і цікавились здоров'ям, пропонуючи медичну допомогу. А в останній день місяця чарівна і усміхнена Олена вручила йому конверт з тридцятьма доларами. Так минуло три місяці. І раптом…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"