Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2000 №11 Сторінка 6

(Усмішки)
Журнал Перець 2000 №11 Сторінка 6 - Усмішки. Хто не второпав, можемо повторити: йде-і ться про те, що неживі вояки заряджають «фурт-фурт», аби дати по саму зав'язку наха-і бному, підступному ворогові, який, звичайно ж, накладе у штани. Пісня співалася у строю і під молодецький посвист і викликала посміш-; ки навіть у тих, хто не сміявся від лоскоту. і Такі бадьорливі пісні є і були, мабуть, у всіх арміях світу. А згадав я саме цю, нашу, бо, по-і перше, зберіг повну цноту щодо засвоєння інших мов, а, по-друге, далі піде про частину і рідного війська, до того ж, розташованої у се-’ рці Галичини у Яворові. Це не секрет, бо про яворівський полігон і тутешні мілітарні сили знають нині не тільки генерали НАТО, а й резервісти з числа єфрейторів запасу. Не зна-! ли ви і ми досі тільки про деяких спритників у ' погонах. Ви могли не вірити у «фурт-фурт», але по-1 вірте на слово і в акти слідчо-оперативної групи і на чолі з прокурором Львівського гарнізону 1 Олегом Мішкуровим, що в Яворові попрацю-і вали ворожі, не інакше, диверсанти, хоча, сла-1 ва Богу, ми нині ні з ким не воюємо. Та й якби і воювали, якщо... Коротше, братія, яка збирає і 1 здає за гроші кольорові метали, вивела з ла- ду зенітно-ракетні установки. Вороги нашої військової потуги викрали 40 плат, радіодеталі із золотом, платиною, сріблом, розібравши кілька апаратів. Але це було хоч і гнітюче, але поверхове враження. У процесі з'ясувань втрат виявилося, що негідники поцупили 141 плату (до речі, вартість однієї становить приблизно півтисячі доларів). Виведено з ладу чимало бойових машин. А йдеться ж про секретне обладнання. «Ненько моя рідна!» зачувши новину, пошепки і вголос вигукували деякі вітці-командири. Не знаю, що вони мали на увазі: багатотерплячу неньку Україну, чи рідну хатню мамцю. Краще було б, якби вони помовчали, а займалися несенням служби, що полягає і в боротьбі з несунами. Позаяк ніхто не перекусував огорожу з колючого дроту, не робив під нею підкопу, слідство стало на шлях пошуку злодіїв серед «своїх». Та і як «чужі» зорієнтуються на батареї і взнають, куди слід пхатися викруткою? Ламали голови довго, а коли проясніло і стало відомо, що «розкурочили» ракетну зброю у ніч з 13-го на 14-те квітня, коло підозрюваних звузилося до трьох осіб. Дуже важливо було встановити, хто саме тоді був в наряді на бойових чатах. Виявилося, що того четверга на п'ятницю спокій рідної батьківщини беріг рядовий А., якого через пару тижнів демобілізували. Кинулися на його «малу» батьківщину немає. Щез. Але ж відомо: якщо знають щось двоє, то знає й свиня. Вона, мабуть, і продала патріота А., вказавши, що він переховується у свого колишнього командира Б., капітана, який мешкає у Яворові. Взяли і третього, рядового В. Ви, мабуть, зрозуміли, що А., Б. і В. це просто букви вітчизняної абетки, а учасники диверсії мають зовсім інші ініціали. їхні прізвища оголосять в суді, бо, назвавши підозрюваних до суду, можна завдати їм непоправної моральної шкоди. Ясна річ, ми, слава Богу, не такі зарізяки. Але у тебе, шановний читачу, мабуть, є й інші не дуже з’ясовані деталі яворівського «фурт-фурт». Вочевидь, я вгадаю, якщо висловлю здогад, що цікавишся, друже, тим, куди і як можна збути поцуплене. Пан капітан взяв на себе авангардну роль у злочині: це він, за його словами, підбив рядових вояків демонтувати плати. Але і сам він ніколи не думав завдавати своїм збройним силам такого підлого удару, поки не зустрів друзяку, якого вигнали з армії чи то за хуліганство, чи то за пияцтво, чи то за поєднання пияцтва і хуліганством. Так от саме він і був в усьому винуватий. Все поцуплене на батареї він купив за 100 умовних одиниць. Повторюю:…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"