Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 2018 №02 Сторінка 7

Журнал Перець 2018 №02 Сторінка 7. N 2 2018 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА Не знаю, з якої саме причини, я «виступив». Може, далося взнаки пивне похмілля, яке неминуче викликає понурі думки? Чи поганий настрій, який спричинили обіцянки підвищити пенсію? Уряд, мабуть, заклопотався іншими питаннями, а нам знову вийшов «хрен на комірець». А може, душа Черга знову закивала головами. Вона, мабуть, запідозрила в мені начальника. Бо звідкіля в мене такий голос? Втім, я людина індивідуальної праці. Правда, трохи керував невеличкими колективчиками. Не більше ЗО чоловік. Хоча... важкими, незручними. Бо всі були грамотні, творчі, майже ге- ф НАШ МЕНЕДЖМЕНТ знову запрагла порядку, якого я в житті ніколи не бачив, а так хотілося... Хоча б на простенькому побутовому рівні. Одно слово, я «виступив». - Куда пошла? - гаркнув я на даму не те щоб похилого, але вже несвіжого вигляду. - Черга закінчується он, біля дверей!.. В аптеці низьких цін завжди так: ліки трохи дешевші, а черги незрівнянно довші. Хворуватий обиватель високо цінує різницю в 5-10-20 гривень і масово товчеться тут з відкриття до закриття. Дама, вже намірившись встромити голову у віконечко каси, завмерла. Черга втупилася в неї всіма очима. Дама зрозуміла, що достроково не вийде, відчайдушно махнула рукою з якимось пакунком і рвонула назад, до дверей. Черга трохи підрівнялося, перевіряючи, хто за ким. - Знаєте, з дитинства не люблю хитрожопих, - довірливо сказав я, повернувшись до хвоста черги. Люди з розумінням закивали головами.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"