Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Комар 1948 №17 Сторінка 4

Комар 1948 №17 Сторінка 4. Ми ;були, ми є, ми будемо!... (Інтерв’ю з Уласом Самчуком напередодні Нового Року) Даруйте за нісенітницю, але я цієї сцени ніколи не забуду Десь коло гавптбангофу наїха--И1ГЇХ єн вяипо Лхир вн вмниї о вику, трійка впала на муринське авто, з-під авта вискочило щось таке, гейби справжнє камбрбум, зареготалось, як мефісто, підстрибнуло, вискочив, як зі скаралущі, Костецький, впакував його в портфель і, зловивши мене за рам’я, серйозно сказав: Так, колего докторе. Ви мені асоціюєте Тагабата ... Чому ж якраз його? зніяковіло запитав я. Бо ваше прізвище складається з семи літер, як і доктора Тагабата. Сам, сем, сум, сім... Ви розумієте? Сім днів, сім товстих і худих корів, Семіраміда, Семи-город, сьомилітня війна, сім літер як поетичне мо і хо . . . Раптом все розвіялось і досі не можу собі пригадати, що було дальше. Знаю лише, що Костецький зник, а шефредактор підвівшись з-за свого ясного бюрка, поважно сказав: Як би там не було, а ми це мусимо мати! Вам миттю треба вдатись до найпопулярнішого у країнського мозку і зробити з ним інтерв’ю до новорічного числа нашої газети. Але ж, пане шефе! говорю. Я з паном маршалом ... Чекайте! Я вас зовсім до пана маршала не ... Перепрашаю дуже, я хотів сказати до пана секретаря Інтернаціонального Комітету поправив я фатальну помилку. Не виглуплюйтесь наївністю. Вам негайно треба поїхати до пана голови Об’єднаних Мистецтв і зробити з ним коротке інтерв’ю. Як він задивляється на всі проблеми нашого культурного-національного життя. Ясно? Зовсім! Людина не свиня, перепрашаючи за двозначник кажу і не потребує предметово-го присудка на хребет. Все мені зрозуміло! Як вам зрозуміло, то ідіть до адміністрації і виберіть собі 5000 марок на рахунок цього інтерв’ю! закінчив шеф свою ля-конічну розмову і показав лискучу мосяжну клямку в дверах кабінету. Я вже не пригадую собі, чи вибрав я ті 5000 марок, чи ні, але зо всім докладно тямлю довгу їзду баварським зимним шнельцу ом і дійство, гейби про Юрія Переможця, мого приїзду перед світле обличчя п. У ласа Самчука. Ваша Ппрезидентська Світлосте! сказав я найпокірливіше. Я, негідний доктор Ярема Галайда з Мюнхену, хочу удостоїтись сьогодні правдивого щастя, тобто за вашим величайшим дозволом прагну відбути з вами коротку розмову на тему ваших поглядів щодо перспектив нашого 1948 року. Але ж радо вам послужу! сказав пан голова і, сьорбаючи пісну і прісну таборову юшку, показав рукою на плюшевий фотель. Як лише вип’ю цю холерику, сейчас вас задоволю! додав він, втираючи пальцями краплини їжі зі своєї свіжо оголеної низької бороди. Я мовчав і пильно вдивлявся в великого майстра нашого прозового слова і старався доглянути те місце, що незримо с кривало його великий літературний талант. І мені пригадались’ слова одного з професорів Сорбони, який говорив, що великий дух перебуває переважно в малому, хворому тілі. Я тихо підійшов до нашого парнасця і одверто запитав: Пане голово, мені здається, що ви хворі! Ви,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"