Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1946 №04 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1946 / № 04 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1946 №04 Сторінка 4. Цітри історії мені розповів з незмінною хитренькою усмішкою в очах прославлений ! и ватажок українських партизанів, генерал і двічі Герой Радянського Союзу Сидір Артемович Ковпак. І ВОРЖОМ І КАЛЮЖІ Зовсім не партизанський вигляд мали мої хлопці, коли вперше прибули у Спадщанський ліс. Чоботи, правда, були майже в кожного, але сорочка з приставним комірцем і галстук в цяточку були тоді звичайним ділом. Один область і першим ділом біжить в аптеку запастись боржомом. Да, тяжкувато тобі буде, друже, співчував я Федору, на нашому аптек щось не передбачається. Більше надій, кажу, на водичку болотяну. Канавець усміхнувся майже печально. Через три дні спорожнив він ті пляшки і викинув, як непотрібні Хоробрим і славним партизаном був Канавець усі роки. Сміливо кидався у вогонь атак, 4 ї ПО-ляху V.'. V . А’. АА;Ж; г ' аш - * ч » ч х приходив з порожніми руками» той з поржа- и і ! В и ч . * * д а ЬК 1 І і 4- ’Г- Х .: ' » и 1 * ІА я *« г - V* ?2а І і "VI А І X А ;? » С.Уехч 'П . С.Ї'Ж І І ж 1 -Уг4.' Яе-' вілою трьохлінійкою, інший з учбовим куле мегом з тсоавіахімізського тиру ' ець всіх ! лив. Прийшов він у новеньких черевиках, на танях дві строгі складочки, а в руках... з боржомом. Підняли хлопці позичка на сміх. Я ж подумав зовсім інше. Що це за батарея? питаю. на танки націлився? А, рідиною запасся? Дивлюся, мій партизан зайнявся, зніяковів. А потім і каже: : шлунку. Скрої води в рот не беру. Ото тільки боржомом і рятуюсь. Вип’ю ці пляшки і не знаю, що далі буде. Дуже вже налякав мене мій старий лікар ним тоном підкинув хтось з хлопців. Чоловік знайомий Та один майбутній мій звесе- и товсті чорні пляшки Що це за батарея? Мабуть, Катар у мене, Сидір Артемович, катар Перейдеш потім на єсентуки, серйоз-пляшками був мій давній райони наші сусідні голова Конотопського райвиконкому Федір Канавець. Я відразу пригадав, своїм хворим шлунком. цей райони наші сусідні з що він давно мучився з Приїде, бувало, в Малюнки В. Гливенка їй не хникав, ке набридав товаришам скаргами на болі і не частіше Інших заходив до нашої лікарші Діан Маєвської. Але одна в нього була слабість. Найбільше любив він вати міста і чить, і на боржом була надія. А ще біль лікарші 1 н 1 турму-в них містились аптеки, а зна-е подобались Каяавцю нальоти на німецькі ба- нічим, бувало, не зн. Сюди першим кидався стримає 11 і м н 9 И V І Ж ’ 7»іл я? № и ЙІ . Г*. ’-’"Л лл * ДМНДЦ . -'м г - Оу Й' : ** ’Ь * ж ї* А ’. г. Та щастя рідко усміхалось Федору: Та щастя рідко усміхалось Федору: в аптеках при німцях торгували м’ятними краплями. Три рази довелось мені бачити, як Федір черпав воду з темного болотця. А з крин 1 ським казанком. Що сказав би старий конотопський лікар! Оторопів би» нх б глянув... стояв на колінах 1, склавши долоні човником, ІЬ він уже зовсім спритно зачерпував солдат- ЗІ 1 Недавно ми стрілися з Канавцем. Як шлунок, ке бунтує, Федір Ярмола-йович? обережно запитав я. Шлунок? А чого б ото йому бунтува* єпйМ* єць, а кому. : Забув і ЯКИЙ він... Це в таких ти? 4 С» бадьоро відгукнувся мій колишній н тепер секретар Конотопського рай. Ну, а як там з боржомчиком? чорних пляшках? н великих Тоді я порадив Федору Ярмолайовичу написати знаменитим професорам спеціалістам по різних підлих катарах про вплив партизанських походів на розвиток медичної науки. її. СТО БАНОК З ДИНАМІТОМ Не пам’ятаю зараз, хто саме тоді із зв яз. нових біг щодуху до моєї штабної тачанки. Я зліз, вийшов назустріч і ждав, доки хлопець віддихається і допов’ють. саги знаменитим професорам спеціалістам і 4 біг щодуху до моєї штабної тачанки. Я Динаміт, товаришу командир! Сто банок з динамітом! випалив він з одного подиху. Кажи толком... і знайшов, де? Трохи заспокоївся хлопець ! розказує, що послав і та, каже, розгромила склад п Що за динаміт? Хто його командир роти Карпенко. Третя тнваика. Під однією стіною до самої стелі складені бляшані квадратові банки. На них якісь не по нашо- * І» її» н му написані наклійки. Але судячи по упаков- Аж зрадів я. Корисний то був предмет для нас. Не минуло й півгодини, як двадцять банок доставили в штаб. Хотілося самому поглянути на цей скарб. Та були в мене Ні це справжнісінька взривчатка. м важливі справи, до цього ж мінери всі пішли полювати на А и шосейку. Наказав скласти банки в лісі і поставити до них надійного вартового. Забув за справами про ту знахідку з начштабу операцію планували якраз н зв’язковий аж бачу знову виростає переді мною той самий болільник динаміту. Чого то , Микола? Сидір Артемович» вартовий одну банку ножем розкупорив! Я широко розкрив очі. А чому ж я вибуху не чув? Та там же самі оселедці мариновані. Тут уже й я не витримав, зареготав. Оце то динаміт! Ач герої... Повечеряли ми тоді на славу «Карпенків-ським динамітом», всі полки навалились голландські оселедці в маринаді. Другого дня все моє військо знялося місця яови від села кілометрів з п’ять А чому ж я вибуху не чув? Оце то динаміт! Ач герої на з Відійшли по звичці, зупинив колону, щоб перевірити, бува хто не відстав. моє похід починався. і я, старій чи Відразу помітив, що в КарпенковІй роті щось рідкувато. Де решта? Довелося козакові він дванадцять бійців пошукати ньому місці ще такої взривчатки». Попало тоді Карпенкові так, що пам’ятатиме. Тільки зібрався я послати верхівців за підривниками, бачу нишком питаю. зізнатися, що послав на вчораш- так, довго по дорозі пробираються Карпенкові мисливці на оселедці. У кожного на спині такий лантух, що аж до землі його хилить... господарства залишилось тільки чотири край-* жити. Хлопці якось на а щось не Прийшов час літакові злітати, видко, щоб мій паруб’яга в дорогу збирався. Я тоді відверто: Може зостанешся в нас партизанити? А він виймає папірець. «М »и ніх зуби? Дійшло до того, що на одних кот летках з мозку почав умудрялись, щоб для мене завжди було «і V’' V’ вжй 6. кухні це образливе дідівське блюдо. В серпні сорок другого року о серпні сорок другого року пощастило мені з Хинельських лісів полетіти в Москву, в Кремль на прийом до товариша Сталіна. Хтось, видно, підмітив у Москві, що не дуже я багатий зубами. Я там, звичайно, найменше про це думав. Одного разу приймаю Іменно так, товаришу командир з’єднав ня. Маю наказ залишитись вашими зубами. наглядати я» за Як не сердився, довелося простити хлоп цям. Роздали їхню здобич по підрозділах і довго ще не виводились в полках знамениті голландські оселедці. Відтоді завжди ляд зовсім -4 рибу, що потрапляла до нас, «Карпенківський динаміт». так всяку і звали гл І А’ ї-Ч ? 4 ' 7 * . г *Г 1 * Л Обережно -ЛВЗРМОЧАТКД І 5і ' Ж Ч Я . Я *: - -А 5ЯЙЕ ч у 1 ет * . . V . *У - 12* 77 1 *Ж’ у-*" І ж V Ь» 1 ш і К Г Д - гіі - ж 1 1 г и - * ' " Й і '-з. і -* * а г- 1 чЙЕТ’ * і -ї . Л ’.Д І А Г' *** ?: ж х ИИг* -в "1 І Г.-Ч ' 1*5 к 4 К 1 уі і 7,- Ж - V ж аш - . 33…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"