Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1931 №10-11 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1931 / № 10-11 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1931 №10-11 Сторінка 3. ІНІЦІЯТИВА Усім відомо, шо Павло Микитович, інструктор гудзикового тресту, людина з необмеженою іні-ціятивою. Ініціятива з нього фонтаном б’є. Інціятиви в нього стільки, що якби замість ініціативи та звичайнісінька вода, то проблему харківського водопостачання було б розв’язано раз назавжди. Але, на жаль, у Павла Микитовича сама ініціятива. Павло Микитович, розуміється, працює в усіх добровільних товариствах. Не звичайним так собі членом п’ятаки сплачувати. Ні! В одному він секретар, в другому скарбник, в третьому за ревкомісію. В місцевкомі' він за культ-організатора, в стінгазеті за все , в житлокоопі щось крутить, в усіх гуртках на першому місці і щодня нові гуртки організовує. А що старих гуртків Павло Микитович не відвідує, то це тільки за браком часу. Павло Микитович бере участь в усіх обслідуваннях, спить на всіх засіданнях, головує на всіх комісіях. Без Павла Микитовича ані сімейна вечірка з пивом, ані бенкет трестівського маштабу не влаштується як слід. Всюди він і завжди він. І все ж таки Павла Микитовича злопали. Злопали його разом з його ініціативою, не зважаючи на 37 комисій, де Павло Микитович головував, не зважаючи нінащо. Сталося це так. Як кожен інструктор, а тим більше інструктор з інціятивою, Павло Микитович ніколи не сидить на місці. Він завжди десь*. Одного ранку Павло Микитович, заклопотаний, підтюпцем біг коридором. Тут хтось досить цупко схопив його за рукав. Павло Микитович, звісно, одмахнувся. Нема часу товаришу, іншим разом. Лечу до комгоспу... Власне кажучи, Павлові Микичовичу зовсім не треба було летіти, або навіть іти до комгоспу. Але коли людина обдарована ініціативою, вона завжди найде привід літати". Другого дня (Павло Микитович захеканий летів зі сходів) та ж сама людина знову нахабно заступила йому путь. Нема часу, я ж вам ще вчора казав, абсолютно нема часу 1 коротко і стримано вигукнув Павло Микитович. Людина відповіла, що вона з бригади. А я, вибачте, вас за завідувача вважав, засміявся Павло Микитович. Так бригада, кажете? Яка саме? Бо я в усіх працюю... Мабуть, нова якась. Хочете мене за голову? Людина ввічливо відповіла, що бригада має вже голову, що вона хотіла тільки ознайомитись з роботою товариша. Бо товариш, здається, інструктор цієї установи ? Звичайно, сказав Павло Микитович. Тільки... чи не можна б іншим разом? Нема часу... В нас, теж нема, сказав бригадир. Вибачте, товаришу, але я вже третій день ганяю за вами, як собака. Тоді Павло Микитович скорився, він навіть провіз оцю чудернацьку бригаду, де він навіть не буз головою, до своєї кімнати й запросив її сідати. Але за столом Павла Микитовича влаштувався якийсь молодий в окулярах і ретельно перегортав велику книгу. Оскільки мені відомо, сказав Павло Микитович, роздратований понікуди, це мій стіл, т в ришу. Людина здивовано схопилася за окуляри. Ви помиляєтесь, сказала вона неупевнено. Це мій. Я вже другий тиждень тут працюю. Я вас взагалі вперше бачу, сказав Павло Микитович з властивою лише йому ініціативою. Змахнув зі стола усі розкладені там книжки та папери та виштовхнув молодого нахабу з кімнати. Замкнув двері на ключ і звернувся до враженої бригади. Будь ласка, товариші, сідайте. Бригада посідала. Походженням цікавитесь ? поблажливо зняв розмову Павло Микитович. Походження в мене, товариші, цілком радянське. Жінчин брат слюсар, рідна сестриця в піонерах ходить. Дядько майже середняк. От і документи, подивіться. Може маєте ще запитання ? Бо я поспішаю... Прекрасне походження, сказала бригада. Але нас воно, власне, не обходить. Хай середняк, та ми, розумієте, бажали б ознайомитись з вашою роботою... Можна, сказав Павло Микитович, одкрива-ючи портфеля. Можна і з роботою, зашелестіли папірці. Модр, каса, взаємодопомога, житлокооп. Чудово, каже бригада. Але ваша основна робота ? Павло Микитович трохи безтямно подивився на бригаду. Основне фотогурток. Черга на мануфактуру. Чи то якась комісія... (Тьху, як же йому закрутили голову ! Справді ж в основне, безумовно є...) Я інструктор удзикового тресту, як вам відомо, сказав він, Четвертий рік за цим столом працюю я... Г удзикового ? переспитала бригада. При чому ж тут гудзиковий? Але Павло Микитович не встиг пояснити, бо хтось так настирливо заторгав у двері, що довелось їх…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"