Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1950 №17 Сторінка 2

Журнал Перець 1950 №17 Сторінка 2. Дмитро БІЛОУС ДЕКОМУ НА ЗГАДКУ (З ПРИВОДУ ЗАКРИТТЯ ТРОФЕЙНОЇ ВИСТАВКИ у МОСКВІ) ЛИСТ ГОЛОВІ ВИКОНКОМУ ЛИХІВСЬКОІ РАЙОННО! ради ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ТО В. КОСТРИ ЦЬКОМУ І потвору не одну, У свій час розчавлену. Як утильсировину Нині переплавлено. йшли в атаки лобові На Москву фашистівці... Ось їх танки у Москві На... трофейній виставці. Де, коли підбив І хто Все тут з етикетками. Ось І мето. І авто, Танки Із танкетками. Те, що зроблено було Герінгами, Круппами, Паліям війни на зло Обернулось трупами. Мріють про криваві дні Містери зі стеками. Що ж лишилось від броні Слід згадати декому! Хай там Черчілль в дзвони б’є... Та один тут висновок: Місце в нас було І є Для трофейних виставок! Вельмишановний радіолюбителю! Вибачте, що величаю Вас не на ім’я і по батькові. Уже в звертанні мені хочеться відзначити Вашу палку любов до радіо. Ой, до чого ж тільки ця любов гаряча довела Вас, шановний голово! Як батько рідний допомагали Ви своєму районному радіовузлові, ні грошей (державних), ні сил і здоров’я (працівників зв'язку) не жаліли, а зустрілися з холодною невдячністю. До кінця останнього року Ваш районний радіовузол працював спокійно і безперебійно: транслював передачі, сам їх організовував, а Ви слухали і думу думали довгу-предовгу. Все-таки невдячний я, докоряли Ви собі. Радіовузол мене розважає, співає мені хороші пісні, а я слухаю собі мовчки... Треба ж йому і свою любов показати. Довгенько розмірковували Ви, що б його заспівати радіовузлові, та чомусь нічого не придумувалось. Велику думу Вашу допоміг Вам додумати новий директор МТС т. Чубукін. Завітав він до Вас, глянув на репродуктор, що саме виспівував: «Молодому козакові мандрівочка пахне», і сказав: Мда... Хорошу квартиру займає наш радіовузол... От якби мені таку!... От якби вузлові справді мандрівочка запахла... В саму душу запали Вам, т. Кострицький, слова директорові. Потисли Ви руку порадникові своєму, а начальникові районної контори зв'язку т. Литкіну заспівали: «Ма-андрівочка пахне!» Беріть свій радіовузлик на плечі, настроюйтесь на довгу хвилю, почнем мандрувати. Куди? Як? Для чого? здивувався начальник. «Куплю тобі хатку!..» заспокоїли Ви його. І почалися радіомандри. Провели Ви їх на довжелезній бюрократичній хвилі довжиною в ЗО тисяч державних карбованців: «мандрівочка» коштувала п’ятнадцять тисяч карбованців, а «куплю тобі хатку» влетіло теж в 15 тисяч... Перетягли... І сподобалось це Вам страшенно. Так, що коли прибув до Вас новопризначений зав. райвідділу сільського господарства т. Ковирець і похвалив нове приміщення радіовузла (квартирка, мовляв, хороша!), Ви знов звернулись до т. Литкіна: Наказую ще раз провести радіомандри. Знов на тридцятитисячній хвилі? *- жахнувся т. Литкін. Може й на довшій, сказали Ви. Карбованці ж не мої... І знов почали «настроюватись». Купивши для радіовузла ще новішу хатку, Ви дотягли хвилю до 12 тисяч карбованців, а далі... став на дорозі Вашій той же т. Литкін. Ця мандрівка теж пахне тисячами!.. Не хочу переїжджати! Часу не гаючи, Ви почали радіотяганину. Передали справу до нарсуду. Після неправильного рішення нарсуду, справа потрапила до облсуду... Ох, чим же то все кінчиться, дорогий радіолюбителю? Хвилююсь за Ваші обидві хвилі. От якби на них наскочив облвиконком і влаштував для Вас спеціальну радіопередачу! Добре було б, якби про враження від тієї радіопередачі Ви написали на адресу прихильного до Вас від щирого серця Вашого ПЕРЦЯ. Ма.і. БЕ-ША ПЕРЧАНСЬКИЙ А Л Ь Карикатура на бульдога Віденський гнутий стілець. 2 Директор заводу сердито жбурнув на стіл свіжий номер газети і викликав свого помічника. Коли той увійшов до кабінету, директор, нервово тикаючи пальцем у сторінку, закричав, зриваючись на фальцет: От, прошу, Василю Івановичу, гляньте на цю писанину. Ви коли-небудь читали щось подібне? Він показав на надруковану в газеті кореспонденцію: «Преміальна система одного директора». Автор…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"