Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1955 №22 Сторінка 5

Журнал Перець 1955 №22 Сторінка 5. НЕ ои-с одоЛоаб . (УРИВОК З КІНОСЦЕНАРІЙ) Машиніст вугільного комбайна Степан і його помічник Коля стоять біля своєї нерухомої машини. Оглядають її, підтягають гайки. Біля них помічник начальника дільниці Кон-дратов. Тисяча і одна з половиною ніч! сумно говорить Коля. За два місяці хоч би для сміху один день нормально попрацювали! Кондратов направив світло шахтарської лампочки на виробку. Ти знаєш, яка у нас покрівля? За транспортером, у виробці, нагромадження породи. Валяються розтрощені кріпильні стойки. В покрівлі щілини. Сюди такого, як Крига, треба, продовжує Кондратов. А нам начальника з дитячих ясел дали, з соскою... У виробці тріщать і падають стойки. З покрівлі сиплеться порода. Бачиш, що робиться? питає Кондратов. Треба вміти покрівлю тримати... А наше дитя... Навчіть, перебиває Степан. Ви ж помічник його і партгрупорг... Пробував... Як об стіну горохом. Якщо свого нема, стукає себе по лобі, чужого не вставиш. З лави доноситься крик, лайка. Хто це? питає Степан. Новий головний інженер «незамінний досвід керівництва» нашому начальникові передає. Біля обвалу, де молоді робітники Олексій і Санька прибирають породу, головний інженер мужчина середніх років лає начальника четвертої дільниці, молодого інженера Невезучого. Кондратов сидить збоку і коли-не-коли поглядає на Невезучого. Головний інженер, не звертаючи уваги на робітників, кричить на начальника дільниці, навіть не дає йому слова сказати. Базіка!... Ледар!.. Знову завалив план! Анатолію Анатолійовичу, покрівля... намагається вставити своє слово Невезучий. Що? Покрівля? обриває головний інженер. Загнав дільницю... осляча голова! Степан підповзає до місця обвалу, сідає збоку і мовчки слухає. Анатолію Анатолійовичу, вона й до мене не кращою була... Не моя справа, перериває головний інженер. Іди геть! Нічого в тебе не вийде!.. Я просив... Просив... Губошльоп! Почекаю до першого і вимету з шахти смердючою мітлою. Ходімо, говорить він Кондратову. А інакше розмовляти можна? питає Степан, коли головний інженер порівнявся з ним. Що? не зрозумівши, в чім справа, зупинився інженер. Кажу, що Юрій Петрович наш начальник. Ну, то й що? підвищив голос інженер. Поважати прошу... від імені дільниці. Багато на себе береш. Підірвешся, злісно видавлює головний інженер. Не турбуйтеся, стримано відповідає Степан. Беру стільки, скільки комуністу належить. Анатолій Анатолійович ще хотів було щось сказати, та, зустрівшись з твердим поглядом Степана, відвертається і лізе вниз. Кондратов за ним. А чому ж ви мовчите? зупиняє його Степан. А що говорити? Не бачиш, до чого дільницю довели? Дільницю люди тримають. Нівечать на ваших очах людей, а ви... Мовчки відмахнувшись, Кондратов поспішає за головним інженером. Степан залишається на місці. Невезучий, не помічаючи Степана, кричить на робітників, невміло наслідуючи головного інженера: Через вас, чорт побери! Лаву завалюєте, видобутку нема! А я відповідай! Рвачі! Нероби! Чого кричите? задирливо питає Санька. -Хто вас боїться?! Степан лізе вниз до комбайна. Під суд віддам! ще дужче кричить Невезучий. Тю! присвиснув Санька. Льошка, глянь на прокурора. Олексій, не відповідаючи, прибирає породу. Викину! надривається Невезучий. Кинь ти! глузливо посміхається Санька. Спочатку головний тебе викине. Дільницю загнав. Заробітку через тебе немає. А ще кричить. Начальничок... доходної дільниці, і, повернувшись до нього спиною, взявся відкидати породу. Не знайшовши, що відповісти, Невезучий сів, розгублено покрутив лампу і поволі пішов…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"