Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1958 №20 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1958 / № 20 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1958 №20 Сторінка 5. Парафіяни шушукалися поміж собою. Угадували хто вдостоївся: кому в темну ніч гетьмано-німці всучили у руки кермо влади. Біля вівтаря стояли дві пузатеньких кандидатури: Сидір Нетесаний і Сидір Розтесаний. У Сидора Розтесаного корови, воли і млини, і на чумарці блищала тонесенька засідательська бляха. У Сидора Нетесаного корови, воли і млини, і на шиї висів дебелий волосний цеп з товстелезною старшинською бляхою. Дебелий цеп переміг: високого благочестя удостоївся Сидір Нетесаний. Розчинилися царські врата, і благочинний, ревонувши «Вонмем!», власноручно притулив до праведних губ святого хреста. Цілуйте, Сидоре! Давіть крамолу! Нетесаний плямкнув висвяченими губами і широко замахав руками. Рясно тулив пучки на лоба і на черево. Сердешні молитовки Всевишньому воздавав... Не забув милостивий раба свого вгодливо-го, не забув. Витяг з геєни вогненної... Витяг і посадив на трона голови волосної управи. Новоз’явлена волосна влада потихеньку чухалася у церковці божій і облесливо позирала на старовинну водяну стихію світовий потоп. На картині упоєний виноградним соком біблейський муж Ной голеньким непритомно лежав на горі Арарат. Ледачі сини Сім, Хам і Афет не прикрили рядном ні голі батьківські стегна, ні того, що в анатомії називається додаткова структура... Обраний молільник дивився, дивився на біблейську гулянку та сіп за спідницю свою половину. Палажко! Глянь! Які люди! Небесні... А ти на мене гримаєш! - Хе! Сказонув... Це ж на святій горі, а ти в чортячому рівчаку валявся! Подружжя одночасно побожно перехрестилося. Господи! Прости нас грішних! Прости і зрозумій нечестивий крутить православним людом! Усякі витівки витіває. Верхи їздить, катається, і боже, боже, чого тільки лукавий не вигадує. В кошари, у свинюшники заводить... Зеленої неділі сатанюка до самого ранку по вонючому болоті водила... Музиками вигравала, ратицями вибивала і солоденькими вертунцями щедро пригощала... Прокинувся крий тебе сила божа! Окаянний по саму зав’язку нагодував повного рота коров’ячого кізяка напхав! Щоб ти сказився, розпроклятий! Цілий день довелося полоскати ясна противнющим денатуратом. Тиху!.. Навож-дення!.. Сплюнув і опам'ятався: плюю в святій церкві. Благовійно підвів угору голову й спокут-ливо заблагав: Милуй, боже! Не карай! Карай поганих агітаторів... Вони, кляті, доказують тебе нема! Ублагавши, всепростимий помилував, Нетесаний примруженим оком повів по церкві чи не кружляють поблизу підступні голодранці? До чого анцихристи додумалися земельку хотіли з-під хазяйських ніг висмикнути! А чорта пухлого не хотіли! Я, як риба об лід, бився... Дбав, не спав, по клаптику до купи пригортав. А воно десь блукало, десь байдикувало, хвости волам крутило, приходить і розгортає більшовицьку програму земля народу! Згинь, волоцюго! Не понімаєш вічного закону: голим родився, голим ходи, голим і телята паси! Слава богу, порядошні люди в касках прийшли... Хто розбирав, хто розкрадав? Хто хазяїв обижав? Та батогами, та нагаями, та шомполами!.. Згадав і розчулено перехрестився. Ух, поганющі! Доказували бога нема? А він, голубчик, всемогутньо прибув у кованих чоботях. Та який бог сильний герма нський! Удоволений принесеним порядком, статечний хазяйчик веселенько шморгонув носом. ...Самі і в хату зайшли, самі й попросили! «Тер Нетесаний! Мі вас прохайт, назна- чайт вас комендант! Г ерманія хотіл купіайт курка, яйка, шпек... Ваш люд не понімайт. Бунтовайт... Не давайт». Визволителі наші! кажу. Будуть давати. їй-богу, даватимуть. Я з них і шкури постягую. Стягівайт?.. Очень карош - стягівайт? Ауфвідерзейн! Нетесаний ще раз владним зором пробіг по спинах молільників. Видивлявся - з кого першого починати шкуру тягти? Те, те узрів. Біля страховидної картини «Грішне пекло» стояв Юхимка Безштанько і реготався. Мальовниче полотно жахливими діями спиняло кров у слабонервних, та не застигла вона у юного, веселого Юхимки. Він безбоязливо старшому чорту язика показував. З тебе, дурненького, й почнемо, вирішив Нетесаний і штурхонув свого поплічника Сидора Розтесаного: Страж! Не дрімай!.. Бачиш, голопузе з нечестивим побраталося. Слідкуй! З Юхимкою довго не церемонилися. Прямо на порозі храму божого схопили і огородами повели в холодну. Розмова коротка: сиди, кари жди. Але негадано і для хлопця, неждано і для волосних церберів очікувана кара стьобати батогами відкладалася. ІОхимця попередили: не скидай штанів, тобі повезло. Тебе в хороше діло включили. Ти повинен очолити бунт в селі. Волосні карти переплутала ранкова подія. Удосвіта край…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"