Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1958 №13 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1958 / № 13 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1958 №13 Сторінка 3. Коли ви прийшли з роботи додому, смачно повечеряли, зручно вмостилися на дивані з журнальчиком в руках і цієї хвилини задзвонив телефон, нічого доброго від дзвінка не ждіть. Але Прокіп Миколайович Денейко, ревізор-бухгалтер однієї солідної установи (майже міністерства), був настільки впевнений, що ніякі неприємності не торкнуться його високого чола, що взяв трубку спокійно, і недбало. У трубці зарокотав бас керуючого. Телефонна розмова почалась і точилася далі, як і належить кожній телефонній розмові, діалогом. Добривечір, Прокопе Миколайовичу! Добривечір, Денисе Васильовичу! Відпочиваємо? Відпочиваю. Тут, знаєте, кросворда взявся розв’язувати. А-а, це добре. Поки язик Денейка автоматично вимовляв готові стереотипні фрази, під лисиною шалено запрацювала думка: «В чім річ? Чого він хоче? Куди він гне? Адже він, звичайно, подзвонив зовсім не для того, щоб пересвідчитись, чи успішно я виконую план розв’язання кросворда. Тут щось є!» Прокопе Миколайовичу! Я вас слухаю, Денисе Васильовичу! А почуваєте себе як? Чудесно! Це добре. Дуже добре! Настрій як? Бадьорий! Просто, як у юного піонерчика! А-а-а! Ха-ха-ха! Прекрасно! І ревматизм не турбує? Та боже ж ти мій! Ні, звичайно! Дуже, дуже добре! Я радий за вас! Радий, що здоров’я ваше хороше! Пауза. Потім на другому кінці проводу починають дякувати. Та що ви, Прокопе Миколайовичу! Це мій обов’язок бути у курсі здоров’я всіх наших працівників. Тут ось яке діло... Пауза. «Ну, от починається! Почав би з цього, а то настрій, здоров’я і такі інші дурниці...» Я вас слухаю, Денисе Васильовичу! Тут ось яка справа... Відрядження на вас чекає. Так, тижнів на три. Крім вас і послати нікого. Ви ж у нас найдосвідченіший працівник. Ну, про деталі ми завтра домовимось в установі. По телефону, знаєте, незручно. Вітайте дружину. Надобраніч! Прокіп Миколайович дивився на трубку і така ненависть, змішана з скорботою, світилася в його погляді, що зайвим буде розповідати про те, як він страшенно не любив їздити у відрядження. Проклинаючи власного язика, що так необачно розтеревенився в розмові з начальством, Прокіп Миколайович почав обмірковувати й оцінювати своє становище. На цьому його вечірній відпочинок скінчився. «Та-ак. думав потерпілий, які ж я йому висуну аргументи? Дружина терміново захворіла? Не підходить! У тещі намічається інфаркт? Якось несолідно. Так, так... Сімейні ускладнення? Все це не те Ні, таки, певно, самому, власною персоною захворіти доведеться. Довідки, довідки потрібні. Солідні довідки, скріплені печатками. Так треба і зробити!» І Прокіп Миколайович заснув, правда, не дуже спокійно, але з надією на краще. Другого дня він розвинув шалену діяльність. Були підняті на ноги старі, давно забуті радикуліти, тогорічні катари і бронхіти. Лікар у поліклініці відчув легке запаморочення, вислухавши таку силу-силенну скарг від однієї людини. А Прокіп Миколайович, не зупиняючись на півдорозі, відшукував все нові і нові болячки і скаржився, скаржився без кінця. На допомогу були запрошені консультанти, впряглися в роботу окулісти (з другої половини дня виявилось, що Прокіп Миколайович недобачає), невропатологи (у Прокопа Миколайовича оскаженіли всі рефлекси і почала сіпатися щока), отолярингологи (Прокіп Миколайович остаточно оглух на ліве вухо). Старичок терапевт тільки руками розводив…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"