Журнал Перець

ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1960 №04 Сторінка 4

(Народні усмішки, Байки, Театр Перця)

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1960 / № 04 / Сторінка № 4

Журнал Перець 1960 №04 Сторінка 4 - Народні усмішки, Байки, Театр Перця. Мал. с. ГЕРАСИМЧУКА польове. вазі. Свинку коле, В хлопця мама Нимидора, Як червона помидора; Теж не робить з року в рік Головою ж чоловік. в Ярмолинецькому районі на Поділлі). Милии мій казав, що він Без науки проживе. Подививсь на кукурудзу, Каже: Просо Микита ГОДОВАНЕЦЬ ТРЕБА ГНАТА В ШИЮ ГНАТИ Гнат завтоком, Хліб під боком. Хай там трудиться косар. Слава богу, що в Маланки Повний бутель запіканки, А в Шатаві є базар. В Сави квасно, В Гната масно, Гнат прибавивсь у Дві корівки... Вже не йде Гнатиха в поле Щось поштрикує в нозі... Треба Гната в шию гнати, Каже Сава до Петра. Годі жити в хаті скраю, Цей злодюга забирає Частку нашого добра. Записано Добре мать свою капусту, Гарна справа огірки. Тільки в нашому городі Позаводились вовки. (Записано (БАЙКА) від колгоспника М. АНДРЄЄВА. Кам'янець-По- с. СупрунківцІ, дільського району, Хмельницької області. В мами є гарненька донька, Наче в лісі ягідонька. Лежить щодня під вербою, В неї ж татко головою. (Записано у с. Малій Елітні, Красилівського району на Поділлі). с. Записав І. ПЕСТОНЮК, аспірант Інституту мистецтво-фольклору та НАРОДНІ ПРИСПІВКИ знавства, графії АН УРСР. етно- ПЛАН В Авратині над полями Дрібний Тато хату замітає, Бо дочка не вміє. Щось коханий мій гордиться. Каже, що прославився, Бригадиром не годиться, їздовим не справився. (Записано в с. Авратин, Воло-чиського району на Поділлі). ДОЩИК СІЄ, РАХ1ВНИК-ПІДЛ АБУЗНИК Якось прийшов я в контору колгоспу і запитав рахівника: голова колгоспу?». Той «Товариш голова кудись пішов, але ковінька його ось стоять». Повідомив Є. У. КОВАЛЬ з с. Брилівки, Ставищанського району, запитав колгоспу?». «Де відповів: Київської область Коли прокидається авральних. 0 БАЙКИ У ДВА РЯДКИ СОЛІДНИЙ ЗВІР Баран побачив Лева край дороги: Солідний звір... коли б йому ще роги! 1 КАЗАВ ОСЕЛ Хіба це сіно? Це ж суха трава, Сказав Осел уперта голова. ВІЛ І КІЗОНЬКА Ходімо пострибаємо в діброві! Сказала Кізонька поважному Волові. ВОВКОВІ СУМНІВИ Не може Вовк повірити Слону: Ти м’яса не їси?.. Та ну..? ІД ЧАС концерту капели бандуристів, десь у паузі, з-за лаштунків на сцену раптом з’являється, в супроводі бадьорої, бурхливої музики з опери «Запорожець за Дунаєм», Іван Карась. КАРАСЬ. Здорові були. ків на сцену раптом з’являється, в супроводі бадьорої, бурх- Братове, орли! Іван Кара-ась! самісінький Карась... ГОЛОСИ. Кара-ась! КАРАСЬ. Еге ж, ну да, отой зовсім уже не той МОЛОДИЙ ГОЛОС (здивовано з захватом). Чесне піонерське, той самі- «... ...» Т-. ш на палкии КлозгіЛІ?! ’... 1 Та світ сінький... КАРАСЬ (співає). Та як же це? Та що ж це, дядьку Карасю!?! ХВАЛИВСЯ КІТ Я справжній Тигр! хвалився мурий Кіт. Та гавкнув Пес і Кіт майнув за пліт. КОТЯЧА ГРА Сховались Миші... Котик над норою: Невже не хочете погратися зі мною? Павло КЛЮЧИНА. Минулася біда! Настануть дні щасливі! Дивись, який збудовано сарай! Кому дістанеться цей рай, Тим ніпочім вітри І холода, і зливи! Шуміли радісно в дворі Малі й старі. Сказав Індик із притиском на слові: «Кому в сараї жить, як не Волові! Створить йому над головою дах! Прожив весь довгий вік в трудах, Робив нам хліб і пашу, Тепер хай бачить правду нашу! Та всі були здивовані без краю: Ключ від сараю Дістався... Віслюку. Та як же так? Нездарі, лайдаку Вчинив хтось ласку отаку? Та він не раз в садку, в городі Ловивсь на шкоді! Сміється, бувши тут, Лисиця: «А хто ключі давав йому? Ослиця! Поїхав Кінь в далеку путь по ділу, Лишив ключів Ослиці в’язку цілу... Віслюк їй постачав сінця з городу, Возив щодня з криниці воду І в затишку, на самоті, Лизав їй рану в копиті » Аж бачимо: одного ранку ВІслюк-догідник, гемонська душа, Під дощиком зігнувсь коло коша, А Віл в хліві жує смачну вівсянку, Вернувся Кінь, зробив перекиданку. ТЕАТР П Е Р Ц Я о ш .ж . ж д їк- н О Ой, беруть дуку за чуб, за руку, Третій в шию б’є: «Ой, не йди туди, превражий сину, Де голота п’є!» КАРАСЬ. Молодці! Грім мене вбий, молодці!.. Достойні в мене щадки!.. ГОЛОСИ. Куди ж ти наш, дорогий предку, тепер думаєш податися? КАРАСЬ (починає співати нову пісню, яку потім підхоплює хор). на- і Зріжу вуса я додолу, Поголюсь! А по всьому Поступлю до комсомолу, Та путівку візьму. Та поїду помагать Т 1 " г я І к І Ось послухай, що вчинилось. Страх мене бере й тепер! Лишенько, таке зробилось! хи, трохи я не вмер. Та було ж мені мороки. Та й набрався я біди... Проблукав три роки, поки Якось трапив я сюди... Куди не подамся, ніде тобі ні- І Страх мене бере й тепер! ІС Куди не вдарюся, і знову не туди ц::з ознаки того, що було... та в небі ширяли орли. Земля ж та сама, а географія вже не та! же, на цьому місці, Дніпровські пороги були... Г* люду…

Народні усмішки Байки Театр Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

Copyright © 1922-2024 "Перець"