Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1961 №15 Сторінка 3

Журнал Перець 1961 №15 Сторінка 3. Не знаю, як хто, а я люблю полтавський борщ І вареники з картоплею. Висловлюючись МОВОЮ ДІЯЧІВ фронту громадського харчування, ці страви входять до «асортименту страв української кухні». А просто кажучи, полтавський борщ І вареники з картоплею це наші українські народні страви. Вони повинні бути в меню кожної їдальні, кожного ресторану, кожного, як кажуть ті ж таки діячі, «закладу громадського харчування»... Остання моя зустріч з варениками з картоплею відбулася років п’ять тому. Але не в «закладі», а в домашніх умовах. Подали їх на стіл у глиняній макітерці. Вони купалися у розтопленому салі з шкварками і смаженою цибулею. Ах, яка-то, скажу вам, була райська їжа! Коли я розповів про це раювання своєму приятелеві, він назвав мене «примхливим ласуном» І спитав: А ти на Хрещатику у вареничній був? Був, кажу, І вареники там їв. З картоплею. Та хіба то вареники!? Подають їх завжди ледь теплими. Це, по-перше. І, по-друге, без шкварок. Я вже не кажу про те, що начинені вони якоюсь водянистою картоплею... Ет! сказав приятель. Та в тебе якийсь вишуканий смак. Я теж часто буваю там. Вареники як вареники... Час би вже й забути мамину кулінарію. Не можу, кажу. Сняться мені мамині вареники... А, крім того, чому я маю забувати їх. Я живу на Україні І хочу, щоб мені в їдальні подавали вареники з картоплею. Я ж не прошу коропа з медом, хоч І це теж українська страва, яка могла б прикрасити меню всіх столичних ресторанів! Ну й далися тобі взнаки ті вареники! засміявся приятель. Так, ніби ти в Києві нічого смачнішого з’їсти не можеш! Ось на... Він зняв з полиці якусь книжку. Прошу. Перед тобою книга: «Страви української кухні». її в 1951 році редагував тодішній міністр торгівлі УРСР. Бачиш, що тут написано: «Український народ на протязі свого розвитку створював ціональну «спробою народної описано Вибирай, й удосконалював на-кухню». Ця книга є узагальнити матеріал української кухні». Тут 199 українських страв, яку хочеш! Нічого не скажеш хороша книга. Я не раз з смаком вивчав її. Вона розвинула в мене такий апетит на всі страви, описані в ній, що мені захотілося прочитати її ще раз в меню наших київських ресторанів та їдалень. Пішли ми з приятелем до ресторану «Україна». Сидимо. Читаємо меню. Серед довжелезного переліку страв знаходимо чотири українських: борщ, київські котлети, домашню печеню та полтавські котлети. Замовили ми борщ І печеню. Подали борщ. Мій приятель сьорбнув ложку і скривився. Щось не теє! прорік він. Це не український борщ.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"