Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1961 №10 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1961 / № 10 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1961 №10 Сторінка 2. Двічі Гепой Соціалістичної Праці, ланкова колгоспу ім. Ілліча. Ва сильківського району. Київської області, Ольга Климівна Диптан рік у рік вирощує високі врожаї кукурудзи. ОЛЬГА ДИПТАН Ой, у нашої Диптан Що не рік сміліший план. Тут дівчата не дрімають (Вдача в них уже така!), На Диптан всі курс тримають, Як на вогник маяка. СТЕПАНИДА ВИШТАК Лайка двічі Героя Соціалістичної Праці Степаниди Демидівни Виштак з колгоспу «Радянська Україна», с. Лосятии, Гребінківського району, Київської області, на кожному з 20 гектарів зібрала по 120 центнерів зерна кукурудзи. Про Степаниду слава лине По всій Радянській Батьківщині. же повелося якось так, Що йде попереду Виштак. Новий рекорд на кожнім кроці, Вона завжди перед веде, І знають всі, що в цьому році Вона також не підведе. Мала я, люди добрі, «Самородка» в хаті, «Гаомонійного ледаря», «Магнітофена», а тепер дожилась до «Марсіянина»... Після того випадку з магнітофон-ною стрічкою мій Харитон кілька місяців працював. І працював так, що навіть почав у передовики вибиватися. Виконував у колгоспі, як він казав, «різну тематику», не відмовлявся від самої важкої роботи. Я радію, голова колгоспу хва- лить його. У хаті в нас тиша і спо кій, як у людей. Харитон називає мене тільки Горпиночкою. Одного вечора прийшов він на підпитку. Саме одержав у колгоспі на вироблені трудодні. Прийшов, повечеряв мовчки. Дістав з кишені кілька журналів, на яких були зображені ракети й супутники, і по- чав уважно розглядати. Я зразу догадалась, що йому знову попала вожжа... Але виду не подаю, а так делікатно запитую: Харитоне Івановичу, ви ті сьогодні були? Ні, Горлиночко, так на ро- ввіч- ливо мовить. Не був і взагалі більше не піду. Чому? запитую. То не моя тематика... Хари- тон Іванович народжений для героїзму, а не для того, щоб у кізя- ку колупатися. Якого героїзму? питаю. Може, знов писатимеш? Ні, каже, то дурне і невигідне діло... Я зроблю такий подвиг, що про мене писатимуть кращі письменники світу. А народи пам’ятника золотого поставлять! От яка в мене зараз тематика в голові. Так що не будемо ні сваритися, ні скандалити, поки я свого не доб’юся... Що ж ти надумав робити? Готуюся летіти на Марс у ракеті. Уже й заяву подав до Москви. Ось у журналі ясно написано, що скоро полетять на небо люди. Ото ж я й хочу бути першим... Мені честь і слава, а тобі гонорар... І коли ж тобі вилітати? спокійно запитую. Коли одержу сигнал із Москви. Тим часом почну посилено тренуватися... А ти, Горлиночко, створи мені для цього найкращі умови. Які саме? питаю. Не лайся, добре годуй, купуй щоденно чвертку для апетиту... Адже для такого відповідального польоту треба, щоб людина була щоб нерви були впорядку... Отак, моя мила. А в колгоспі заяви, що Харитон Іванович більше на роботу не піде, бо він уже майже мар-сіянин!.. На ро вранці не пішов. Я, правда, бо знаю ферму, жодного слова не сказала, його характер... Ідучи на зайшла в правління- по скаржилась голові. Той пообіцяв викликати, поговорити. Але нічого з цього не вийшло: Харитон не з’явився. Пішов голова до нас додому. Теж нічого не вийшло: Харитон защіпнув двері і не впустив його. Тільки гукнув у вікно: Товаришу голова, не морочте мені голову! Я народжений для героїзму. Мені треба на Марс летіти, а не свиней доглядати! То не моя тематика! Спробував голова налякати магнітофонною плівкою. Харитон вислухав І каже: Плівку я давно викрав І спалив. Так що не заважайте мені готуватися до космічного польоту! До побачення! Так тривало з місяць. А тут саме гаряча весняна пора. Скільки не умовляла, щоб ішов на роботу, як горохом об стіну. Спить. їсть, читає журнали про ракети. За місяць з’їв пуд сала, вінок часнику і взявся до копченого окорока. Поправився так, що почав боком у двері заходити... Відпустив вуса, чубисько. Ходить по кімнаті, як той соловей-розбійник! Почну лаяти сміється і так спокійно каже: Дорога моя Горлиночко, не сердься. Ти краще приготуй на сьогодні своєму марсіянину таку тематику на обід; борщ з солониною, пироги з капустою, два глечики молока: один кислого, другий солодкого. Мені треба набирати у вазі. От-от Москва покличе, а я ще зовсім не натренований. Та півлітра візьми для апетиту... Горілки, правда, я не купувала, а обідати готувала. Нарешті, не витримала і пішла в правління скаржитись. Зайшла. Саме сиділи голова і секретар партійної організації. кажу, що мені марсіянином? Поки вуха Порадьте, робити з отим полетить і вуха мені пооб’їдає! Голова помовчав, посміхнувся і каже: Знаєте, що я надумав? А що? питаю. Заготуємо телеграму: ніби в Москву викликають когось від нас для космічного польоту... I спробуємо налякати Харитона Івановича. Давайте сьогодні увечері! Так і зробили. Прийшла я з ферми і прикинулась, що плачу. Харитон до мене: Що з тобою, Горлиночко? Тебе хтось образив чи, може, занедужала? Ой, кажу, гірше... Потім обняла його і почала причиту-вати: На кого ж ти мене покидаєш? Кому ж я сорочки пратиму, обід готуватиму?.. З ким я поговорю щиро?.. А він так насторожено: Що, Горлиночко, може, щось погане чула в міжнародній тематиці? Ой,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"