Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1961 №08 Сторінка 3

Перець 1961 №08 Сторінка 3. Ще до закінчення строку моїх повноважень ми повинні будемо заново перевірити, чи може уціліти країна, яка має таку організацію і таку систему правління, як наша. Аж ніяк не може бути впевненості в тому, який буде результат, і відповіді аж ніяк не ясні. З послання Дж. Ф. Кеннеді, президента США. Прочитавши ці слова з послання нового президента США конгресові, містер Едвард Сквер-гед з сумом глянув на темне небо, з якого мішками сипався несвоєчасний сніг, вибрав з коробки сигару, запалив і насолоджувався ароматним димом, задоволено покручуючи носом. Скоро, буркнув він, скінчиться насолода, якщо уряд прийме безглузде рішення і припинить імпорти кубинських сигар. У цей день, 2 лютого, «земляний собака» (ховрах) після довгої зимової сплячки за традицією мав би вийти і показатись людям, рекламуючи цим актом грядущу весну. «Чорта з два, подумав містер Сквергед. Ніхто його не побачить через цю прокляту віхолу буде собі далі спати у своїй дірі, не потребуючи їсти». «їсти!.. їсти!.. їсти... їсти», забриніло у Сквергедовій голові. Едді Сквергед, доктор філософських наук, був «людиною ідей» великої фірми по рекламі Броуна-Когена-Фостера, яка перетворила девіз «реклама поплачується» в мільйонні прибутки і мала товстенькі контракти з деякими з найбільших промислових і торговельних фірм у країні. Він сидів за своїм столом у кабінеті одного з нью-йоркських хмарочосів, в якому містилася фірма, і придумував способи, як найефективніше рекламувати різні товари різних фірм. У цьому д-р Сквергед був таким мастаком, таким несподіваним новатором, що, як казали заздрісні співробітники тієї ж фірми, міг би продати дохлого кота в мішку. Це ж він придумав для автомобіля марки «Меркюрі» прізвисько «мрія-автомобіль», в результаті чого продаж легкових машин цієї фордівської марки скочив на 20 процентів (хоч, як пізніше виявилось, коштом інших фордівських марок, особливо марки «Едсона», випуск якої зовсім припинено). Йому ж належить блискуча ідея рекламувати товар по телебаченню «невидимо» - так швидко екранізувати слова реклами, що око їх не бачить, але розум «реєструє». Ось так: «Пийте «Стару Кентуккі»!.. Пийте «Стару Кентуккі»!.. Йде добре з кока-колою!.. Пийте тільки «Стару Кентуккі»!» Після цього людина, що дивилась ковбойський або гангстерський фільм, а розум незалежно від неї реєстрував рекламу, сама, не знаючи чому, йде до найближчої крамниці, де продаються горілки різних марок, обов’язково купує тільки «Стару Кентуккі», по дорозі додому купує півдюжини пляшок кока-коли, приходить додому, змішує їх і п’є... одну склянку, другу до самого дна. Або: «Купуйте тільки хліб фірми «Гуд бред»!.. Купуйте тільки хліб фірми «ДжіБі»!» І людина, яка роками купувала тільки хліб фірми «Крісті», йде і вже купує тільки хліб фірми «ДжіБі». Були нарікання, агресією в «святу що вона зводиться її що така форма реклами є фортецю людини» її дім, до несправедливого «психіч- ного примусу», чого у «вільному світі» нібито не дозволяється робити. Але, як відомо, у «вільному світі» капіталістів, коли йде справа про прибутки, найжахливіші грабіжництва дозволяються законом, отже ніхто так і не знає, чи цей потворний спосіб реклами припинено... «їсти!.. їсти!.. їсти...» бриніло в Сквергедовій голові. Сквергед дивувався: чому їсти? Він же тільки що з’їв, запиваючи улюбленим бургундським, величезного філейного біфштекса, спеченого до напівготовності на деревному вугіллі, і відчував, що він і його здоровенький животик вповні задоволені до вечері, коли з секретаркою підуть їсти раки за рецептом «термідор». Я не голодний! сердито гукнув сам до себе містер Сквергед. Але умовні рефлекси на їжу, немов голодного собаку, так і не покидали його. В голові, чергуючись, роїлись не думки про окунів, обвитих у кору берези і спечених в гарячому піску, не про…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"