Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №20 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1962 / № 20 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1962 №20 Сторінка 2. СВЯТКОВА ПРОМОВА ПЕРЦЯ НА УРОЧИСТИХ ЗБОРАХ ЧИТАЧІВ Дозвольте сьогодні вас привітати із славним Жовтнем, із сорок п’ятим! Усіх і в місті, і у селі!.. Тим, що трудяться на землі, щоб шуміла вона врожаєм багатим, моє вітання із Сорок П’ятим! Тим, що трудяться під землею, знаються з нею, дружать із нею, щоб щедрі скарби її дістати, - моє вітання із Сорок П’ятим! Тим, що трудяться за верстатом, що в таємничий вникають атом, моє вітання із славним святом' Тим, що просиджують дні і ночі за столом (не обіднім, а за робочим), що шукають, не хочуть спокою знати,- моє вітання із Сорок І Тятим! Тим, що на суші, в повітрі, в морі пильнують спокій; що стоять у дозорі, щоб ворог не вліз до нашої хати, моє вітання із Сорок П’ятим!.. Хто має вдачу трудівничу з святом вітаю і шастя зичу' Та є ще (бодай би і не казати!) п’янцюги, ледарі, торбохвати та хулігани й безгосподарники, окозамилювачі й хабарники, марнотратники й бюрократи... їх я не хочу з святом вітати їх я у будні не забуваю: намилюю шиї, перчу і драю, а то й «Здоровенькі були!» вітаю. По святі - знову буду вітати, до них «Здоровенькі були!» гукати, та ще й розпитувати-питати. «Як ви ся маєте, як поживаєте? Що ж то ви, іроди, вичварюєте? Чи ж страму-совісті вже не маєте?!»... А нині я від усього серця поздоровляю всіх друзів Перця, та їм «доров’я зичу і щастя... Все, що ми хочем, здійснити вдасться! Тож ворогів наших тіпає трясця. їм наші успіхи не до шмиги, тому й плетуть проти пас інтриги. Ті реваншисти, мілітаристи, ті ненажери капіталісти нас би воліли без солі з’їсти. А ми ж не хочем чіпать нікого живіть там собі, як-то кажуть, з богом. Але й нас радимо не чіпати, бо можем пик так наклепати, що будуть виродки ті прокляті до нових віників пам'ятати! Ми, при потребі, маємо силу заїхать ворогові по рилу. Хоч люди мирні, та нас не вчити: коли потрібно -умієм бити. Отим, що пам’ять коротку мають, не полінуюся пригадаю... Згадайте: мали ми «царя тата» (була й цариця і царенята); були, панове, й у нас пани. Були... А де ж то тепер вони?! Дали по шапці, аж загуло. (Це -- сорок…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"