Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1963 №21 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1963 / № 21 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1963 №21 Сторінка 3. (Подорож Перця) І вирушив я у подорож сільськогосподарську. Дай, думаю, проїдуся шляхами-дорогами, з людьми зустрінуся, на власні очі побачу, як на місцях про родючість грунтів дбають, як мінеральні добрива використовують, як їх зберігають. Прибув я першим чином до Одеси славної. Відшукав обласне об’єднання «Сільгосптехніки» та й почав звідціля ділами цікавитись. Мушу сказати, що уже з перших хвилин найприємнішої бесіди з начальником відділу нафтопродуктів і мінеральних добрив мені легко було відчути, який міцний теоретичний фундамент закладено під цю солідну організацію, якою ерудицією наділені її працівники! Леонід Яковлевич Сарсер, жодного разу не заглянувши у довідник, циркуляр чи бодай у блокнотик, без запинки називав види мінеральних добрив, розповідав про їхні чудодійні якості та величезне значення для удобрення грунтів. Приємно, що не менш підкованим у хімії виявився й інженер по мінеральних добривах Андрій Федорович Золотарьов. Ці товариші, спасибі їм, докладно виклали також правила збереження міндобрив, порядок доставки їх у колгоспи і навіть систему грошових розрахунків. Збагатившись такими цінними знаннями, мені нічого більше не залишалось, як подалі заховати свою, націлену на критику, авторучку і виїхати куди-небудь, щоб ще й побачити, як все це робиться практично. І ось залізнична станція Раухівка. Від добрих людей довідався, що тут пункт мінеральних добрив Березівського районного об’єднання «Сільгосптехніки». Де ж склад? цікавлюсь. А отак підеш, сказали мені, то де найбільші свинориї біля лінії, там він і є. Знайшов. Дивлюсь, ніякого складу нема. Просто біля колії відведена діляночка землі, яка давно перетворилася в баюру. У цей «склад» вивантажується з вагонів калійна сіль, суперфосфат, каїніт. Поруч розвернуті кучугури вапна, вугілля, піску. Ну, а як вітер або дощ? Що тоді з тими добривами? допи- туюсь. Перетворюються в суперфоршмак, іронічно говорять колгоспники. Розповіли мені, що, за правилами, добрива на складі не повинні лежати. Відразу з вагонів їх мають перевантажувати на автомашини і відправляти в 44 колгоспи і 4 радгоспи Березівського виробничого управління. Фактично ж це не стало правилом. Тому цінні хімічні речовини валяються тут тижнями, іноді місяцями. Довідався я і про метод відправки добрив у колгоспи. А він таки цікавий. Збере завідуючий складом шоферів із «Сільгосптехніки», повидає їм накладні і суворо наказує: Оце ж, хлопці, їдьте, і щоб мені ні один назад з вантажем не повернувся! Майте на увазі, керуючому доповідатиму! Як, хіба є таке, що міндобрив не беруть? взявся я за авторучку. Виявляється, що є. Деякі голови колгоспів, як говориться, органічно не переварюють мінеральних добрив. Носи від них вернуть. Тільки забачить машину зі складу котрийсь із таких, так і розходиться: Знову привіз, хто тебе просив? гримає на шофера. Ану, паняй назад! Добрі хазяї так, звичайно, не роблять. Це лише окремі. Я їх навіть до блокнота свого записав. Хай уже покрасуються. Завідуючий складом заявив, що навідріз відмовились від мінеральних добрив голови таких колгоспів Березівського виробничого управління: ім. Котовського Панченко І. Л., ім. Кірова Чугай М. І., та деякі інші. Не хочемо, кажуть ці голови, міндобрив. Будемо родючість грунту промовами підвищувати. А в колгоспі ім. Першого травня свою зневагу до міндобрив навіть у письмовій формі виклали. Машину з суперфосфатом назад відправили, а на звороті накладної чорним по білому нашкрябали, що нам, мовляв, такого добра не потрібно. З Раухівки переїхав я на станцію Буялик. Тут є пункт міндобрив для колгоспів Комінтернівського виробничого управління. Думав, інший район, інші порядки. А дідька лисого! Уявіть, все як під копірку зроблено. Всю оцю хімію для сільського господарства теж прямо на землю зсипають, теж суперфоршмаки роблять, так само ледве не на колінах умовляють впертих керівників артілей, щоб добрива брали. Відвідавши ще кілька подібних пунктів, з недобрими почуттями знову пішов я до Л. Я. Сарсера. Твердо заучені і бадьоро повідомлені ним цифри анітрохи не додали мені оптимізму. Виявляється, в Одеській області пунктів збереження міндобрив 24. Складів же всього 7. З 60-ти тисяч тонн мінеральних добрив, що надходять за рік, певна частина неодмінно потрапляє під дощі, розмішується з грязюкою, втрачає свою структуру і необхідні якості. І змушений я був зробити висновок, що сумна практика далеко відстає від теоретичних положень, так райдужно розписаних в Одеському обласному об’єднанні «Сільгосптехніки». Після цього вирішив я перекочувати до Вінницької області. Може, там порадують, може, там душу звеселять? Повірте, в обласному об’єднанні «Сільгосптехніки» по лінії теоретичній навіть одеситів перевершили. Тут, коли мова заходить про мін-добрива, висловлюються здебільшого хімічними формулами. Це справляє неповторний ефект. А відносно практичних справ, то й тут хвалитися нічим. Інженер по міндобривах Леонід Климентійович Крижанський прямо за голову хапається. «Складів, говорить, мало, добрива прибувають без тари, а перевантаження на вузькоколійку не дозволяється. Що хочеш, те й роби! А тут ще Калузький комбінат не додав за третій квартал кільканадцять тисяч тонн міндобрив». У розпачі і завідуюча складом на ст. Гнівань Антоніна Михайлівна Миронова. Ця симпатична жінка все над одним б’ється. І що воно, мовляв, за люди такі непонятливі. Знають же, що мін-добрива це золото. А топчуть його ногами. Ні майданчика цементного, ні піднавісу для нього зробити не спроможуться. Антоніна Михайлівна уже й лектором за сумісництвом стала. Тема у неї постійна: відчитувати недбайливих голів колгоспів за те, що добрив не хочуть брати. А то якось навіть трактат написала та й надіслала його для ознайомлення начальникові Немирівського виробничого управління т. Гал-кіну. Детально описала вона, як одного дня аж 5 автомашин з каїнітом з ранку до вечора простояли нерозвантаженими в колгоспі «Росія». Як голова цієї артілі…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"